20.11.2016 17:05
18+
138
    
  - | -  
 © Надія Севастьянова

Чужі-рідні очі

Чужі-рідні очі

І всі з’являються якимись напівпримарами,  

Приходять з осінню, дощами, хмарами. 

З кріпкою кавою, цигарками у кишенях,  

З вітром в долонях і зорями в жменях. 


Й ти відразу починаєш багато говорити,  

Й давно відмерлі клітини починають знов жити. 

Звісно, з’являться нові фото, нові цитати,  

Ну й ти свято віриш що знов забуваються втрати. 


Забуваються минулі "найближчі",  

Крають душу на клапті цитатами з книжки. 

А з ними без часу й, навіть, без меж,  

Але ти дивишся в очі й нікого не впізнаєш. 


Якось так вийшло, найрідніші не забуваються. 

Хто падав разом, разом і підіймаються. 

Говориш багато, посміхаєшся, якось раптом доходиш до межі - 

Дивишся прямо в очі й не впізнаєш їх. 

такі щасливі. 

такі чужі. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!