24.11.2016 07:00
Без обмежень
33 views
Rating 5 | 1 users
 © Георгій Грищенко

Замріяне

Замріяне ми бачимо у снах, 

У дійсності його ми не збудуєм, 

До мрій ми прокладаємо свій шлях

Та все життя по ньому ми крокуєм.


Нам прийдеться здолать тернистий шлях, 

Замріяне ж заманює ще далі, 

До ще непередбачених звитяг, 

Ми ж зроблені далеко не із сталі.


Старіємо, втрачаючи життя, 

На наші ці постійні перегони

Вороже з хащів чуємо виття, 

Та подолати йдемо перепони.


Ось бачимо закінчується строк, 

Відведений всесильним нашим Богом, 

Й прийшла пора закінчувать кидок

До мрій своїх, що десь там за порогом.


Та мріяти навчаємо дітей, 

Розказуєм про пройдені дороги

І радісних чекаємо вістей

Про їхнії звитяжні перемоги.


Замріяне бажаєм бачить ми, 

Покуштувать й помацати руками

Здобуте хоч не нами, а дітьми

Для радощей людей, що йдуть за нами.

м. Київ 17.07.01.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Відшумлять як битви / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Мить блаженства / Вірш | Георгій Грищенко 18+». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Георгій Грищенко.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.11.2016 13:50  © ... => Тетяна Чорновіл 

Вдячний за візит та прємні слова. 

 29.11.2016 23:28  Тетяна Чорновіл => © 

Чудові слова! Мудрий вдалий вірш. 

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо