24.11.2016 07:00
для всіх
89
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Замріяне

Замріяне ми бачимо у снах, 

У дійсності його ми не збудуєм, 

До мрій ми прокладаємо свій шлях

Та все життя по ньому ми крокуєм.


Нам прийдеться здолать тернистий шлях, 

Замріяне ж заманює ще далі, 

До ще непередбачених звитяг, 

Ми ж зроблені далеко не із сталі.


Старіємо, втрачаючи життя, 

На наші ці постійні перегони

Вороже з хащів чуємо виття, 

Та подолати йдемо перепони.


Ось бачимо закінчується строк, 

Відведений всесильним нашим Богом, 

Й прийшла пора закінчувать кидок

До мрій своїх, що десь там за порогом.


Та мріяти навчаємо дітей, 

Розказуєм про пройдені дороги

І радісних чекаємо вістей

Про їхнії звитяжні перемоги.


Замріяне бажаєм бачить ми, 

Покуштувать й помацати руками

Здобуте хоч не нами, а дітьми

Для радощей людей, що йдуть за нами.



м. Київ, 17.07.01.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.11.2016 23:28  Тетяна Чорновіл => © 

Чудові слова! Мудрий вдалий вірш.