Як пахне сніг
з рубрики / циклу «Думки перед сном»
Нарешті випав сніг. Справжній. Такий, що затримається хоч на півночі або й на більше, якщо пощастить. Осінь все-таки ще не повністю поступилася зимі та й з чого б це? Листопад своїм хвостом ще не домів листя з дерев, а зима намагається їх окутати білосніжною ковдрою.
Не гоже цього робити, ой не гоже. Отак сварить осінь зиму за нетерплячку і постійно просить сонця обігріти землю, бо ще ж так рано їй мерзнути. Не готова бідненька відпочивати від набридливих людей. Але залишилося зовсім трішки і тоді яскрава ковдра вкриє землю, обійме її, а холодний вітер тихеньким голоском нашепче колискову і нарешті життєдайна засне до весни. Вона бачитиме кольорові сновидіння, де разом із весною вони вбиратимуть дерева у зелені сукні і прикрашатимуться квітами, травами та запахами.
Але за п`ять днів до початку білих місяців осінь таки поступилася і дозволила снігу завершити свій політ у повному обсязі. Маленькі літуни кружляють, граються, танцюють свій танок у небесах і повільно опускаються на сонну землю. Вони, немов видатні хористи, допоможуть вітру заколисати землю співом і нарешті дати змогу відпочити.
Майже північ. Вередливі сніжинки, які забарилися летіти зі своїми побратимами, поспішають, чимчикуючи свого танка, наздогнати інших. Але таких не багато. Лише де-не-де чути свист бешкетників. Вони так розважаються із своїми родичами, які вже почали засинати разом із землею, але ці недокучливі маленькі брати все свистять і свистять, не даючи нікому спокою.
Не поспішайте прикладати вухо до неба. Той свист чують тільки інші сніжинки і більше ніхто, а ви хіба що застудите вуха.
Між іншим, ви помічали, як пахне сніг? О, це дійсно те, що людина може справді відчути.
І ще. Ви знали, що серед снігу теж бувають хлопці і дівчата? Не знали? Що ж, тепер знатимете.
Так от. Ці десантниці-модниці у хмарах понабирали найдорожчих парфумів, найкращих вбрань і гайда вниз, зваблювати хлопців. А в них все влаштовано так, що кожен зможе знайти пару і в кожного народиться своя маленька сімейна ідилія.
А ті парфуми… Аж душа починає радіти від згадки. Ох, прекрасно.
Знаєте, у сніжинок є дивна традиція. Вбрання може бути в кожної однакове чи схоже, але ніколи, ой ніколи не можливо було посміти мати однаковий парфум. Трішки дивно, але ж спробуй зрозуміти тих дівчат – дах поїде.
Тим паче, для нас то тільки великий плюс, бо якраз нескінченне різноманіття парфумів і дає той неповторний запах снігу, який відчувши раз, не забудеш на віки.
Ось вийдіть на подвір`я. Там де колись була трава, лежить та біла ковдра, сплетена сніжними руками. Вдихніть повільно повітря. А тепер ще спокійніше видихніть. Відчуваєте? Ні? Повторіть ще раз, ще, ще… Відчуваєте? О так, я знаю, що відчули.
Саме так пахне сніг. Морозний аромат парфумів сніжинок, змішуючись із смаком землі, старої трави, дерев, навіть будинків і вас самих. Такий чистий, прозорий і позбавлений всякого сумління. Вдихнувши його, почуваєшся щасливим. Спробуйте.
Ще одна порада. Запам`ятайте його, от так, як є, з усієї сили. Запам’ятайте ті сніжинки, їхній політ, воркування один з одним, вітрову колискову і запах. Ах. Воістину немає нічого прекраснішого у світі за ці відчуття. Уявіть себе обізнаним фотографом, зніміть цю прекрасну мить і, коли стане зле на душі, витягніть із шухлядки фото і вдивіться в нього. Обіцяю, душа заллється радістю і стане хороше так, як в той момент, коли ви збагнули запах снігу.
Ось воно – щастя. Ловіть його у моментах і будете щасливі.
Десь під танцем сніжинок, 25.11.2016
