Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.11.2016 20:51Мініатюра
Про життя  
60000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

Хліб – святий, життя – святе

Дарія Китайгородська
Опубліковано 26.11.2016 / 38789

Я не знаю, звідки це прийшло до нас, дітей, мешканців одного багатоквартирного будинку у великому й багатому селі на Поділлі, але коли падав хліб на землю, ти мусив притьмом його підняти й торкнутися вустами, немов очистити. І це не було материним чи батьковим вихованням, звідкись взялось саме: чи хтось приніс з дому, запам’ятавши бабусині настанови, чи бачив, як це роблять літні люди.


Ніде правди діти, наша дитяча гоп-компанія не була дуже вихованою чи бодай свідомою, що не можна робити шкоду: ми могли легко обтрусити півсадка першої черешні, витоптати плантацію полуниці чи, обнісши ранню папірку в сусідів, потім викинути зелепухи десь на дорогою додому. Але ніхто й ніколи не викидав хліба – це не те щоб було гріхом, але чимось дуже недобрим.


Звісно, в школі нам розповідали про блокадний Ленінград і щось навіть натякали про великий голод, але це було в контексті голоду в Поволжі, Білорусі, на Кавказі, в Сибіру, Казахстані, Україні… Саме так, через кому й довгим переліком. І, звісно ж, говорилося й про хліб – що він святий, бо хліб – це життя. Але насправді на мене справили враження не так сторінки шкільного підручника історії, хоча цей предмет я обожнювала й збиралася стати істориком, як перекази бабусиних розповідей про її братиків, які померли десь в 1922-у на Дніпропетровщині.


Ці страшні видива, народжені тихим і розміреним маминим голосом, час від часу зринають у моїй пам’яті – і тоді аж морозом береться шкіра. І я виразно бачу постаті цих двох маленьких хлопчаків: їм десь по 5-6 років, вони чорняві й кароокі (як наша бабуся), а ще – дуже голодні, бо зовсім нема що їсти. Я не знаю, як їх звали, бо бабуся не сказала про це нашій мамі, а тільки постійно згадувала, як меншенький братик просив її: «Галю, сестричко, дай мені хоч цибульки якоїсь, бо я так хочу їстки…» А в неї нічого не було. І це дитя померло, а потім – і його старший братик… І в нашої бабусі Галі не стало братів, а в нашої мами ніколи не було рідних дядьків, а ще – двоюрідних братиків чи сестричок, які могли б колись народитися, якби вижили ці хлопчики.


Я уявляю їхні постаті, але не бачу рис їхніх облич, бо перед очима чогось все розпливається від сліз. І не тільки моїх, а й сліз нашої мами, яка плаче кожного разу, згадуючи бабусині розповіді, й сліз нашої бабусі, яка оплакувала своїх братиків все життя. Але знаєте, що? Наша бабуся не зламалася. І я думаю, що пам’ять про тих дітей допомогла їй врятувати своїх доньок (і нашу маму) в 1947-у, вже на Поділлі, коли їхнє село вмирало від голоду, бо весь хліб забрали на виконання підвищеного хлібозаготівельного плану. Так, хліба не було, але бабуся примудрилася зберегти корову – і це врятувало всю родину.


І саме тому, дивлячись в карі очі своєї молодшої сестрички, так схожі на бабусині й, напевно, тих маленьких хлопчиків, я відчуваю тихе щастя й глибоку спорідненість з тими далекими рідними людьми. Тепер я знаю, чому в дитинстві ми цілували хліб, який піднімали з землі: так ми вшановували саме життя і тих, хто нам його подарував.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.11.2016 Проза / Мініатюра
Три села напало, насилу відгавкалась…
05.12.2016 Публіцистика / Мандрівки та туризм
Червоно-біле серце Сакартвело
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.09.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
21.09.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 3)
21.09.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
20.09.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Мріяння
19.09.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Перехожий
Мініатюра Про життя
13.12.2016
Собака-цілувака
26.11.2016
Хліб – святий, життя – святе
17.11.2016
Куди поділися барвисті папужки?
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 56  Коментарів: 5
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.02.2017 10:37  © ... для Тетяна Ільніцька 

Щаслива. що фільм зняли не в Україні, бо тепер є шанс, що його подивиться багато хто. І буде менше суперечок на тему "всі тоді голодували", "Поволжжя теж вимирало", "діти в Татарстані не мали що їсти".
Мене дуже зачіпає ця тема, тому навіть боюся йти в кіно. Дуже Сприймаю дуже близько до серця. 

 23.02.2017 10:23  Тетяна Ільніцька для © ... 

Це лише перша ластівка. Але  процес розпочато. 

 29.11.2016 23:47  Тетяна Чорновіл для © ... 

Щира душевна оповідь.
Прості відчутні слова болем відгукуються в душі. 

 29.11.2016 00:48  роман-мтт для © ... 

савєти і навчили цінувати: кожен голодомор - то помста за селянькі повстання в Україні проти радянської влади. 

 28.11.2016 10:05  Тетяна Ільніцька для © ... 

Дуже важко коментувати такі твори. Майже неможливо знайти слова.

Маю подібний досвід. З дитинства пам`ятаю моторошні оповіді дідуся, мами і своє дитяче питання "чому"? Зараз мої діти задають те саме питання мені. Я знаю відповідь, але я не можу їм пояснити, бо це не піддається жодній логіці. До певного віку мозок не здатен сприймати і аналізувати подібне, може лише фіксувати. Тому розповідати дітям - це наш обов`язок. Прийде час і вони збагнуть, чому так сталося.

Несприйняття Майдану - під час і після його...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +47
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +74
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +81
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +92
ВИБІР ЧИТАЧІВ
02.10.2014 © Тетяна Ільніцька
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
02.10.2015 © Тетяна Чорновіл
13.09.2015 © Ірина Мельничин
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди