27.11.2016 14:28
для всіх
134
    
  2 | 2  
 © Маріанна

Старий Лев


Сумні очі у Старого Лева. Століття пролітали повз, минали покоління. Чого тільки не довелося побачити. Та мовчати.

Колись був молодим і дужим, пишався славою, тріпотів на знаменах. Потім став зрілим і поважним. Вишуканим і елегантним. Цінував мистецтво і красу.

А далі…

Не всім до смаку була його самобутність. Кожен намагався пристосувати під себе. Навіть перемальовувати намагалися.

Та залишався собою Лев. Тільки очі смутніли і відчував, що старіє.

Надто стрімко змінювалося всі навколо. Надто багато болю пронеслося.

Хтось думав, що не зачепило Старого Лева, що збайдужів і змиршавів. Та помилився. Сама Його присутність змінювала людей. Згадка про Нього впливала.

Відчували це. Але не знали, як втомився.

Інакше спробували б знищити.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.11.2016 10:13  Тетяна Белімова => © 

Дух міст і речей буде існувати, допоки існуватимуть вони.