14.01.2017 14:21
для всіх
291
    
  5 | 5  
 © Леся Геник

Її цілувало сонце

Її цілувало сонце -

лишало палкі веснянки.

Її обіймали весни -

сміялися на лиці.

Її колисали ночі, 

її просинали ранки, 

водили дороги добрі

і вабили манівці.


Її цілувало сонце - 

лишало руде волосся.

Її обіймали весни -

горнули у білий квіт.

Її колисали мрії

і так надихала осінь, 

аж квітло над нею небо

і кликав до танцю світ.


Її цілувало сонце -

лишало суниць намисто.

Її обіймали весни -

і крила несли у вись.

Її колисало щастя, 

її засипало листом...

А ти все стояв і просто

на неї дививсь, дивись...


Не смів підійти, а марно, 

признатись не смів, що любиш, 

узяти за руку ніжну, 

полинути в дивокрай...

Тепер, як приблуда сива, 

блукаєш помежи люди, 

питаєш про милу панну, 

оту наймилішу, най...


Що так цілувало сонце -

аж густо цвіли веснянки!

Що так обіймали весни - 

аж крила несли у вись!

А як-бо гойдали зорі...

Як вабило щастя п`янко...

А ти все стояв і просто

на неї лишень дививсь... 


29.11.16 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.05.2018 18:40  Ольга => © 

Дуже ніжно)

 23.01.2017 19:53  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно й сонячно відчулось. Іноді навіть погляду досить.

 16.01.2017 14:54  Олена Вишневська => © 

Лесю, яка насалода!!! Дякую Вам)

 16.01.2017 11:27  Анна Ольтенберг => © 

Романтично дуже... тепло)

 16.01.2017 09:52  Тетяна Белімова => © 

Чудово, пані Лесю, попри трохи сумну тональність! Про невловиму мить, про щастя, про кохання - про те, що складає наше життя!

 15.01.2017 02:15  Серго Сокольник => © 

...а даремно))) Бо кохання це не просто так))) коханням треба ЗАЙМАТИСЯ)))