06.12.2016 15:42
для всіх
200
    
  6 | 6  
 © Ем Скитаній

У снігопаді...

у зморі місто спить в обіймах ночі.

спадає сніг у сяйві ліхтарів.

зітхання вітру в тиші цій як злочин, 

коли усе у тиші білих снів.


у ночі цій утаєна знемога.

кружляє сніг у холоді мовчань, 

які імлею білої тривоги

у спогадах закохань і кохань -


там суєта і сміх, шампанське, квіти

і незбагненно дивовижний світ!..

тепер зима бліда, струпка, сухітна, 

закута, скута в непрозорий лід...


але здалля лунають срібні сурми -

розгорнуті знамена шумних свят!

крихкі мережки кружають ажурні

і метушаться, в леті гомонять.


готують казку, може, чародійство

у втомі ночі і у тиші міст -

аж недарма бурхливий і іскристий

їх вільнодумний водевільний зміст.


свята вже поруч, ось вже, очі в очі... -

вже блискітки у тиші білих снів, 

коли тривожно спить в обіймах ночі

у зморі місто в сяйві ліхтарів.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.12.2016 10:13  Тетяна Чорновіл => © 

Чарівна зимова замальовка!!!

 08.12.2016 20:36  Ганна Коназюк => © 

Надзвичайна поезія!..

 08.12.2016 04:18  Каранда Галина => © 

біль крізь посріблені рядки просвічує...
раніше, коли дивилася фільми про велику вітчизняну, не могла зрозуміти, як люди могли щось там святкувати, співати, одружуватися, народжувати... - війна ж!... тепер розумію...

 06.12.2016 15:57  Світлана Рачинська => © 

Зачарували! Прекрасна поезія!...