Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.12.2016 22:11Новела
 
Думки
32000
Без обмежень
© Кисиленко Володимир

Думки

Кисиленко Володимир
Опубліковано 09.12.2016 / 38977

Я знову виходжу на величезну площу міського вокзалу. Важко щось розібрати – всі поспішають, намагаючись не запізнитись на свій потяг, інші, більш пунктуальні, стоять під стінами вокзалу, біля маленьких потворних магазинчиків з фаст-фудом, деякі з них товпляться на перонах, хоч до прибуття залишилось ще півгодини.

Ні, подалі звідси.

Я йду через вузький прохід між однією з численних колій і дальною стіною будівлі вокзалу, яка викрашена в блідо-бежевий колір. Якби люди частіше дивились навколо, то погодились зі мною, що від нього можна з’їхати з глузду - настільки він сірий, цей блідо-бежевий колір.

Все ж, тут майже немає людей – літня, за шістдесят, жінка з клітчатими сумками та бездомний, який дрімає спершись на стіну.

Я часто бачу його тут, часто він здається мені бездиханним і це лякає. Лякає і те, що скоро цей момент все ж настане, адже зима з кожним днем стає все холоднішою, а діватись йому нікуди. Чому я хвилююсь за нього? А чим його життя цінніше за моє чи твоє? Ось і мовчи.

Я прохожу повз і кладу біля його руки десятку, більше дати не можу – проп’є. А так - купить собі щось поїсти, або хоча б «Приму» без фільтру. Пропащі люди завжди палять «Приму» без фільтру. Не помічали?

Прохід закінчується виходом до кас приміської платформи та ще ряду маленьких вокзальних кіосків. Підходжу до вікна одного з них і стукаю:

- Winston, будь ласка. Дякую.

Гарячий дим затоплює легені, але розум досі в тумані - я обіцяв кинути, але, на жаль, не собі. Тому і не кинув, тому і не збираюсь.

Запах не вивітриться і дома на мене чекатиме порція гарячої моралі та криків від моєї… Хотів би сказати «єдиної». Вона постійно твердить що це вб`є мене. А як не це – то алкоголь. А як не алкоголь – то образ життя. Не знаю що, але щось вб`є. І я вже давно зрозумів що померти тихо і спокійно мені ніхто не дасть.

Чорт, а в самої завжди є пачка цигарок в сумці. Наївна. Думає що не знаю.

Від цих думок стає смішно і я, як дурень, йду на свою колію усміхаючись, викинувши недопалок в найближчу урну.

Вона не кохає мене, я не кохаю її. Ці стосунки, скоріше, для того, щоб загасити відчуття самотності. Часто я чув як вона плаче ночами, не із-за того що не щаслива зі мною, а із-за того що я – не він.

Зараз її рани трохи затягнулись і я радий, що зміг допомогти. Але скільки це триватиме? Рік? Два? Все наше життя? Почекаю ще трохи, залишити її зараз я не можу. Знову загуляє.

Вона теж все розуміє. Моє кохання недосяжне. Як і її. Але я без неї не пропаду - я сильний. Так говорить мені мій психіатр. Тому вона всіма силами намагається втримати мене, навіть своєю нездоровою турботою. В іншому житті ми були б чудовою парою. Але це життя не наше. Ось і вся причина.

«Шановні пасажири, приміський електропоїзд... прибуває на колію… не стійте біля...».

Мій потяг. Спи спокійно, жахливе місто. Скоро зустрінемось.

Вітаю, жахливе місто №2.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.11.2016 Проза / Новела
Останні краплини
09.02.2017 Проза / Новела
Зерна доброти
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
26.09.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Про користь злості
26.09.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (11.)
26.09.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Айва
25.09.2017 © Наталка Янушевич / Нарис
Галицькі міста
23.09.2017 © Марянич Михайло Миколайович / Нарис
Memento mori
Новела
19.12.2016 © Анатолій
Серафим
09.12.2016
Думки
06.12.2016 © Ірина Мельничин
Ілюзії
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.6 (МАКС. 5) Голосів: 5 (3+2+0+0+0)
Переглядів: 88  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.12.2016 02:19  роман-мтт для © ... 

та то таке: ненадовго, звісно, якщо не попусте обох, десь навесні. :) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +48
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +79
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +83
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +94
ВИБІР ЧИТАЧІВ
16.10.2012 © Істерична Бруталка
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.11.2011 © Микола Щасливий
02.10.2014 © Тетяна Ільніцька
29.09.2014 © Тетяна Ільніцька
13.09.2015 © Ірина Мельничин
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди