10.12.2016 18:59
для всіх
114
    
  5 | 5  
 © Олександра

Я чекала зими, а вона - задощила

Я чекала зими,  а вона - задощила

з рубрики / циклу «Цикл Заплакані вірші»

Я чекала зими, а вона... задощила.

Кілька крапель весни впало знов на асфальт.

Хтось, сховавшись, підняв свої втомлені крила, 

Теплий вітер холодним зірвався зі шпальт.


Небо синьою барвою кралось з відчинених вікон.

Розрізали автівки на "після" і "до" кожну мить.

Ця незвична зима вперше стала молодша за віком, 

Хоч не вперше вона синім світлом в дорогах шумить.


Засвітились дерева. Десь здалеку блимали зорі.

Десь... літак вилітав. Кораблів закривали порти.

І у цьому непевному, шумному й чистому морі

Так хотілось уперше тихенько до неба пливти!


Я чекала зими... Та вона ще стояла розгублено, 

Може, - зовсім сама не хотіла ще поки іти.

Повернулася боязко, взявши всі мрії загублені, 

І - зникала

в небесних краплинах води.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.12.2016 08:29  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний вірш. Ще засніжить зима. Куди ми від неї дінемось))

 11.12.2016 13:31  Тадм => © 

Сашо, чудово!

 10.12.2016 23:23  Олена Коленченко => © 

Так гарно)

 10.12.2016 20:47  роман-мтт => © 

А-а-а-а-ай! Яка краса! Супер передано все: і настрій, і погода, і враження від цього свавілля, що коїться між порами року! дуже гарний вірш!