10.12.2016 21:32
для всіх
362
    
  - | -  
 © Савчук Віталій Володимирович

Балада про кохання

Балада про кохання

з рубрики / циклу «переклади»

 


Коли вода всесвітнього потопу

Вернулась в межі берега ізнов, 

Із піни захмелілого потоку

На березі з’явилася любов

І до часу в повітрі вся розтала, 

А часу буде мало і не мало.

 

І диваки на світі є такі –

Цю суміш п’ють без міри із руки.

Й не нагород не ждуть, не покарання, 

І думають, що дихають за так, 

Вони раптово потрапляють в такт

Із подихом подібного страждання.

 

Я поля закоханим встелю, 

Хай співають сонні й наяву, 

Дихаю і знаю що люблю, 

Я люблю, напевно ж що живу.

 

Багато буде мандрів і блукання, 

Страна Любові – чимала страна

І лицарям своїм випробування

Складніші призначатиме вона, 

Жадатиме на відстані й прощання, 

Полишить відпочинку й сну вона.

 

Назад шаленців вже не повернути, 

І згодні вже вони навіть платити

Будь чим, своїм життям би ризикнули, 

Щоб не зірвать, уберегти ту квітку

Чарівну невідому нитку, 

Яку колись між ними протягнули.

 

Свіжий вітер їх у хміль вганяв, 

З ніг збивав із мертвих воскрешав, 

Бо коли ніколи не кохав, 

Знай, що і не жив, не існував.

 

Немало тих, хто упились коханням

Не докричишся, скільки не кричи, 

Рахунок їм веде брехня й хитання, 

І цей рахунок кров’ю писано вночі, 

А ми поставим свічку на читання

Загиблих від незнаного кохання.

 

І душам їх дано ходить у квітах, 

Їх голосам дано зливатись в такт, 

І вічністю навічно разом дихать, 

Зустрітися із подихом в вустах

На хитких переправах і мостах, 

І перехрестя всесвіту проїхать.

 

Я поля закоханим встелю, 

Хай співають сонні й наяву, 

Дихаю і знаю що люблю, 

Я люблю, напевно ж що живу.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.12.2016 21:45  Панін Олександр Мико... => © 

Досконало. Висоцькому певно сподобалось би.

Пробачте, мабуть, можна було б: "знай, що ти не жив, не існував..."  -Й- не завжди гарно звучить уголос. 

Зичу подальших успіхів.