12.12.2016 08:37
для всіх
114
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Благаю і молю

Прошу, благаю і молю

Хоч щонебуть подайте діду, 

Утробу грішную мою

Не залишайте без обіду.


Щоб зміг поїсти хоч би раз, 

Прикрити сором дрантям всяким, 

Хоч щось подать прошу я вас

За щирії слова подяки.


Так день я зможу протягнуть

І не попасти смерті в сіті, 

Не дайте діду позабуть, 

Що добрі люди є на світі.


Я теж колись був молодим

І працював та жив як люди, 

Тепер став немічним старим

І не потрібним всім і всюди.


Держава хоче щоб я вмер

І пенсію дає мізерну, 

Прошу поїсти я тепер, 

А то від голоду замерзну.


Прошу у Бога і молю

Щоб змогу дав всім добре жити, 

Щоб долю гіркую мою

Нікому з вас не повторити.



м. Київ, 12.10.01.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.12.2016 03:19  Серго Сокольник => © 

Забити б дідів костур та в с...пину комусь з отих "рішал"... Може, так і зроблю...

 12.12.2016 22:39  Серафима Пант => © 

Чомусь цей твір не сприймається як роздуми ЛГ чи вигадка - це реальність, і від цього стає боляче. Люди, які замолоду не грілись на печі, а працювали, щоб забезпечити собі гідне життя, старість (в тому числі), мусять тепер просити .............милостиню, хоча мають повне право жити достойно.
Якщо це не монолог ЛГ - чим зможу допоможу.

 12.12.2016 08:50  Тетяна Чорновіл => © 

Ваш чудовий вірш відгукнувся болем. Я теж звертаюсь іноді до такої теми, бо мовчати немає сил. Дякую Вам!