18.12.2016 23:32
для всіх
144
    
  7 | 7  
 © Серго Сокольник

ВІйна

ВІйна

Подивись у холодні зіниці війни.

Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.

Це безвиході сум, мов наліт сивини.

Це за рідними смуток, мов рана у грудях.

Це з товариша смертю відкритий секрет, 

Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.

Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...

І стежина під ними... стежина в нікуди.

Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?

Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.

Ти в медроті в палатці сирій не лежав, 

Усіма, навіть Богом самим позабутий.

Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.

Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...

І наказ... За наказом ти втратиш життя.

Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...

Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.

І не скоро вертатись на отчі пороги...

І з губи, що її закусив у бою, 

Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.


*хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.12.2016 09:21  Георгій Грищенко => © 

Чудово, яскраво, правдиво. Щасти Вам!

 19.12.2016 11:51  Тетяна Чорновіл => © 

Світла пам"ять...
Достойний суворий вірш.

 19.12.2016 03:34  Каранда Галина => © 

мені ця війна від самого початку схожа на казку про змія горинича... люди годують його своїми дітьми, аби лиш все село не розгромив... різниця між казкою і дійсністю лише в тому, що в казці і дитина царя імунітету не мала...

 18.12.2016 23:50  роман-мтт => © 

Сціпили зуби і мовчки продовжуємо дотримуватися якихось там угод. Смерть - не привід для агіток, звісно, але на думку нічого іншого не йде...
Жаль, хай спочиває з миром - він заслужив на це.