Я так люблю, як сонце у кімнаті
Удосвіта прийде мене будить:
Пейзажі гляне, сяде на канапі
І бавить руку променем рудим.
Ранкова тиша - глечикове денце:
Все нишкне, нерухомо і без слів.
І все чекає променя, щоб день цей
Він розгойдав і поблагословив.
Розбризне повні пригорщі надії,
Мене отямить для знайомих справ
Порве останні нитки сновидіння,
Щоб день мене, як рідну, обійняв.
Дрогобич, 24/03/10
