Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
25.12.2016 19:04Роман
 
Зомбі-Україна
01000
Для дорослих (18+)
© роман-мтт

Зомбі-Україна

Уривок 3. Голландська техногія

суворо 18+

роман-мтт
Опубліковано 25.12.2016 / 39191

– Та я той, ось тобі акти перевірки по твоєму хазяйству приніс – склад добрив ми перевіряли – все нормально, все справно. Підпиши – це просто копії з актів, які ми перед посівною робили, бо ревізію треба внепланову, шеф доручив. І ще Денисенко мені щось про тюльпани казав – ти тепер головний в цьому новому напрямку, то сказав тобі без перешкод давати матеріальні різні засоби, без його візи. Каже він забув тобі сказати – його чогось в район визвали.

– То він поїхав зараз у район?

– Так, при мені хтось позвонив – то він аж підхопився і бач, як швидко. Сказав, до вечора не буде.

– Степан Миколайович, присідай, їсти щось будеш, може по сто грам? В мене є. Пригощайся, не стісняйся.

– Та я б такий, що чаю…

– То бери он на тумбочці – процедуру знаєш, – посміхнувся Андрій. Покотько направився до тумбочки з чайником.

– А що ти думаєш з приводу оцього всього? Мене непокоїть, Степан Миколайович, оце все: тепер ця пошесть нам життя не дасть… – він не встиг договорити, як Покотько перебив його і сказав:

– Не знаю. Наче вони нестрашні: як на мене, то можна і ногами їх відбуцати – не такі вже і страшні ті мертвяки. Я з братом сьогодні знову говорив. Він каже, що в них як почалося, то армію за два тижні ввели, трохи постріляли, а потім вакцину привезли – людей щепили. Люди ту вакцину дуже хворобливо переживали: всі худі якісь ставали, боліли сильно, але за місяць-півтори відходили. Звідки воно береться – ніхто толком не знає. Там і зараз їх ловлять, але менше вже. А тобі чого боятися? Ти он вчора хвацько їх клав, хоч і пальців не маєш. – начохорони з повагою посміхнувся до Андрія.

– Та хвацько то хвацько… Але, боюся я щось – муляє мене. Денисенко з тюльпанами цими добре вигадав – буде чим відволіктися, але ці потвори – з голови мені не йдуть. Не те що боюся їх, але напрягає ситуація. Воно не люди, не звірі, а таке ото – сірість, гній якийсь, тільки гірше, розумієш?

– Та розумію, Андрію, – на цих словах закипів і клацнув вимикачем чайник, Покотько вже стиг тим часом засипати цукор і покласти трикутного пакетика чаю до чашки. – Тобі чаю зробити? – агроном кивнув у відповідь на знак згоди, а сам продовжив жувати, Покотько почав готувати чай і йому, а сам говорив далі:

– Брат толком теж про них багато не знає. Хуй їх маму відає, звідки воно взялося. Але ловлять вони їх – нормально, ніхто більше не постраждав з того часу як вакцину всім вкололи. Нам таке теж мабуть буде. І треба армію чекати – поки вакцину будемо переварювати, – він взяв обидві чашки і перейшов до столу, – В тебе печиво якесь є? Бо не люблю отак просто, – Андрій глянув на пакунки, простягнув руку і розвернув пакунка з пирогом з варенням, пропонуючи жестом Покотьку пригощатися. Той взяв шмат, подивився і промовив: – От поки ми тут хворітимемо, то армія їх буде зачищати і тримати, а потім, як нас попустить та вакцина, то вони лишать тільки блокпости і все – далі самі маємо справлятися. – він замовк, глянув на пиріг у руці і обережно вкусив його, почав повільно жувати, наче визначаючи смакову гаму. Андрій дивився на нього, Покотько все швидше жував і ковтав смаколика, вдоволено гойдав головою і потроху присьорбував гарячий чай.


– Все одно – неспокійно щось мені, – порушив мовчазне поглинання їжі Андрій, – не подобається все це: і дивно, і наче не страшно – я сам вчора десяток прикінчив – а вони ще рухаються. Одному голову відбив, а вона котиться і щелепами плямкає-плямкає-плямкає. На фронті простіше було: стрельнув сєпара – той впав і більше не плямкає, не ворушиться. А ці: щелепами так чвак-чвак, чвак-чвак, наче як не наїлися, прости що до столу... – глянув він на Степана.

– Нічого, я теж вчора дивився на них – думав в них конвульсії передсмертні. Аж поки не попалили – не перестали рухатися, потвори. Але те не саме страшне. Я питав брата, що з людьми буває – з не вакцинованими, якщо заразяться від зомбака. То він каже, що погано буде – там і вакцина не допоможе. – він відсьорбнув чаю, потім зробив ще кілька ковтків, остаточно перехилив чашку і допив декількома великими ковтками, встав і сказав:

– Все добре Андрію, не переживай – вони відносно контрольовані, підмога скоро прийде, батьківщина нас не забуде.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.12.2016 Поезії / Білий вірш
Про війну і її цуценят (містично-реальне)
28.12.2016 Публіцистика / Політика та суспільство
Країна-навпаки
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2017 © Зоряний Пил / Мініатюра
Останній поверх
27.10.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (17.)
23.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (16.)
14.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (15.)
13.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (14.)
Зомбі-Україна
08.09.2016
Гайдамаки
18.12.2016
Зомбі-Україна (Глава 2. Чорнобєлоє ТВ)
25.12.2016
Зомбі-Україна (Уривок 3. Голландська техногія)
05.02.2017
Зомбі-Україна (Глава 4. Хлорний газ)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4 (МАКС. 5) Голосів: 1 (0+1+0+0+0)
Переглядів: 67  Коментарів:
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +89
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +131
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +130
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +73
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.11.2011 © Микола Щасливий
20.01.2011 © Михайло Трайста
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди