26.03.2011 11:19
498 views
Rating 4 | 1 users
 © МАР`ЯНА ГОЙ

Блаженні сни . . .

Із небуття тікаючи в країну 

Самотнюю, безмежную, сліпу... 

Хотілось впасти в землю і так сильно,  

Обняти спрагле тіло, втоплене в віку. 

Хотілось вкласти в серце сновидіння 

Тих нетривких і хаотичних драм. 

І боїв, й звитяги, і повстань, 

Які надію в нас плекали. 

Блаженні сни. Розбита пектораль... 

Я згадувала на шляху ті мрії, 

Оті, які далекі і чужі є нам. 

Минуле ж бо легендою пішло, 

Розтерло правду на сотні мов і нот. 

На цій землі бувало і кохали, 

Прощались, братались і вбивали. 

Ховали зброю, знов кохали і не прокинулись... 

Заснув наш рід, заснув героями. 

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про минуле, Про життя, Про сучасність

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вона така, як день». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Едельвейси». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора МАР`ЯНА ГОЙ.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора МАР`ЯНА ГОЙ

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо