Світ, мов після сотворіння,
Без страждальницьких світил,
Навіть майже без веління
Пресловутих вишніх сил.
Світла духу блиски кволі
Відбиває світлий лід,
В райську драму мимоволі
Осяйнувши тайний вхід.
Скніють там Адам і Єва,
Сподіваючись тепла
З криги віт модрини – древа
На межі добра і зла.
_
Свет, как в первый день творенья,
Без мучительных светил
И почти без напряженья
Пресловутых вышних сил.
Будто светит воздух самый,
Отражая светлый лед,
И в прозрачной райской драме
Освещает людям вход.
Там стоят Адам и Ева,
Не найдя теплей угла,
Чем у лиственницы – древа
Знания добра и зла.
