Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
06.01.2017 01:36Есе
Для мами  
100001
Без обмежень
© Маргарита Проніна

На доріжку

Маргарита Проніна
Опубліковано 06.01.2017 / 39357

Ну от вони йдуть, переповзають з важезними торбами свої віадуки життя - наземні вокзальні переходи. Нічого не змінилося. Варто розуміти, що бачиш так само, як і твої предки, цю землю. Думаєш про неї те ж саме. Знаєш більше, але думаєш так само. Сніжить на змерзлих пасажирів. Треба пертися, бо не прокрутитися. Ніхто не принесе в хату, на стіл не поставить. Та й де та хата. Чи ти будував її коли? Кликав сусідів, сили земні й неземні... Мусити жити - це не зовсім те, що й хотіти. А коли ще б воля Його. То треба крутитися, аби виправдати довіру. Тягти торбину на спині. Як кажуть, – «на горбі». Саме так. І в поля щодень. А там українські землі. Навощені недожитими життями. Не справдженими, такими промовистими.., хто українець, тому чутиметься. «Як його жити далі, як його, Господи...» Хуга перетворює довкруж усе у білу пляму. Немов і нема куди далі. Нема нічого. Не сьогодні. Ріки не течуть узимку. Тільки поїзди ганяє «нелегка»...

Тупцяє пероном. Ясно, що чиясь мати. Щось «несе» у Світ. Себе несла, несла, а тепер забула. Давно забула. В ім’я дітей. Доньки чи сина, чи кількох навіть. Все, що хоч трохи мала у цьому житті. Лаштує в торбу. Млинці, голубці, тушковані курочки, ковбаски, насушені чаї, корінці, фасолі, закрутки. Душу. Надії. Своє недодане до світу у найсвятішому сподіванні на ознаменування. Новим життям. У найзаповітнішу таїну продовження роду й традиції. Хтось має прорватися… Закодований успіх усіх наслідниць Інгігерди чи Ольги продовжує текти судинами наших кріпких жінок. Народжуючи ці впевнені погляди, зухвалі й горді, яким то треба виносити не 9 місяців, а усі ці віки. Один за одним, Усі дев`ять віків. І ось їх погляди за вікном поїздів. Проводжають дочок. У кращу долю, у добрі люди. Які вони ці погляди... Зболені й помножені всіма жінками родоводу. Збиті вітром пасма з-під хусток, беретів, в’язаних шарфів. Стоптані, латані чоботи, чомусь одні на всі зими, це навіть не вимушеність, а неусвідомлена потреба віддати все, не виділятися на тлі доби, а як буде зайве - приховати. Сплатити комірне, купити творожку, ламбрекенів, поставити вікна, закласти депозитів дітям, як ті щілини у тих же вікнах колись від протягу. Крутитися. Збайдужіти до тиску і серця, не терпіти слабкості, вставати найпершою й підпорядковувати лад до останнього. Настроїти планів й зайве попрати всі фіранки. Випрасувати. Не сидіти, не лежати. Чекати на пероні, проводжати, заносячи непідйомні торби вглиб вагону, звідкілясь беручи нелюдські сили, не кажучи вже про жіночі. Забути про стан, бо йому, як броненосцю, на собі покладено традицією - витягти. Усіх своїх на собі, ревно й незламно, допоки сил. Не жаліючи своїх доньок, бо їм теж… тягнути колись. Незламним, загартованим, новоприйшлим на варту вічного родоводу.

Як тебе полишати на тому пероні, з такими очима… Бути за тебе слабшою не можна. Не можна жити легше за вас усіх. І доріг назад не існує, бо там страшенна кріпка варта віків. Жінок твого роду. Вони всі живуть в тобі. Тобі тільки вперед. Ніхто не знає куди саме, але в отих очах… ти щось маєш виправдати, дізнаєшся згодом.

Доглядається у ті повечірні вікна поїзду до кінця, поки не зрушить… може доня вигляне. На доріжку.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.11.2016 Поезії / Білий вірш
ЛЕТ
06.01.2017 Проза / Нарис
Втюрилася
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.09.2017 © Марянич Михайло Миколайович / Нарис
Memento mori
23.09.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
22.09.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
21.09.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 3)
21.09.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (Паралелі .Частина № 2)
Есе Для мами
06.01.2017
На доріжку
10.05.2015 © Тая
Діалог матері та дитини
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.64 (МАКС. 5) Голосів: 11 (10+0+0+0+1)
Переглядів: 239  Коментарів: 10
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.04.2017 16:05  © ... для Ге Орій 

Ви праві, але мабуть тому я й досі залишаюсь зовсім невідомим агентом "пера", бо сюжетами погано користуюсь. Це точно не мій козир(( Але я хотіла б навчитись писати сюжетно)) Може й буде колись така практика 

 07.04.2017 16:02  © ... для Надія 

Дякую Вам, мені дуже приємний є Ваш відгук:) 

 04.04.2017 22:23  Надія для © ... 

Згадала свою стареньку маму, яка до останнього дня піклувалась, чи  все у мене є. Як боляче про це згадувати... І скільки я її не просила, вона на те не зважала. ***Дякую Вам за сильний твір! 

 26.03.2017 09:23  Ге Орій для © ... 

Маргарито, Ви розраховуєте на відповідні емоції. Але ж можна зачепити емоції через сюжет. Чи не так? 

 10.03.2017 15:32  © ... для Віталій Перетятько 

У мене просто теж саме. І просила її, і кажу постійно...даремно. Така вдача вже. Дякую за відгук, ледь з відгуку не розплакалась я)) 

 29.01.2017 12:36  Віталій Перетятько для © ... 

Дуже глибоко - аж до дна душі.
Неймовірно зворушливо.
Розплакався, бо перед очами стала мама, яка везла мені справді непідйомні сумки з Черкащини аж у Клайпеду, добре, що завжди траплялися хороші люди, які допомагали заносити ті сумки у поїзди. До цих пір дивуюся, як мама їх несла, якщо мені, спортсмену-силовику, було дуже важко - зустрічаючи маму на вокзалі...
Дякую!!!!! 

 20.01.2017 15:28  © ... для Каранда Галина 

Дякую за підтримку! 

 20.01.2017 15:28  © ... для Тетяна Ільніцька 

Так, давно вже ці образИ виношувала в собі, все збиралася написати про них, щоб не згубити "ці очі", які так вдивляються у темінь вагону, проводжаючи... 

 10.01.2017 10:49  Тетяна Ільніцька для © ... 

Вразили, Маргарито... Об`ємний образ - у ньому всі ми разом із нашими батьками. У кожного своя історія. Хтось проводжає дитину на вокзал - автостанцію - аеропорт. Хтось - у життя. Ще хтось - у покликання. Але обов`язково часточку себе "на доріжку"... 

 09.01.2017 12:20  Каранда Галина для © ... 

сильно 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +48
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +77
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +82
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +94
ВИБІР ЧИТАЧІВ
01.10.2014 © Тетяна Ільніцька
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
27.11.2014 © Серго Сокольник
22.09.2012 © Саша
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди