28.03.2011 03:40
1429 views
Rating 5 | 5 users
 © Наталка Янушевич

Діалог

- Послухай, час прийшов усе сказати. Я йду. Я маю іншу. Відпусти. Дітей не кину. 

Я ж бо їхній тато. А ти… І ти когось собі знайди. Не треба сліз, істерик і прокльонів (відразу прошу) – я не повернусь. Ти гідно перебореш монотонність. Ти сильна. А от я – не розірвусь. 

- А як же я? 

- В собі не розібрався. А зараз (чуєш?) вперше покохав. 

- А як же я? 

- Я дім тобі зоставлю. І все, що ми… що я тобі надбав. 

- Хіба це все? А де тривоги, смутки? А де безмежна щастя височінь? Чому і як я маю все забути? 

- Як полотно минулих сновидінь. 

- Не знаю, що в таких випадках діють. Напевно, щастя треба побажати… Згребти останні вуглики надії і неквапливо перемордувати. Все, як в тумані. Голова не варить. Ти ще цивілізовано зробив. Ти молодець. Чи, може, я вже марю? Від гіркоти, від болю, від злоби. 

- Не треба драм. Таке завжди стається. 

- Ти що мене ніколи не кохав? 

- Кохав чи ні – тепер про це не йдеться. Не починай. Я маю купу справ. 

- А в мене доля колеться на друзки. Це більше не важливо у житті? 

- Важливо, але в тебе діти, друзі, батьки, робота, роки молоді. Колись тобі зустрінеться людина. В свинцевих скронях стихне дика лють. Прости. Ти вільна вже віднині. І добре, що змогла усе збагнуть. 

Дрогобич 27.03.2011



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Для дорослих, Про любов, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Кому потрібні мемуари?». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Слідами "Заметілі" О. С. Пушкіна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Наталка Янушевич.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.02.2012 23:53  Каранда Галина => © 

важко... а якщо ще додати, що нічого не залишу і дитиною не цікавитимуся.... тоді ота дика лють взагалі не стихне... 

 28.03.2011 20:02  Наталка Янушевич => Тетяна Чорновіл 

Дякувати Богу, це спогади не з мого життя.

 28.03.2011 12:38  Тетяна Чорновіл => © 

Важкі почуття, важкі спогади. Вірш хвилюючий! Дякую!

Публікації автора Наталка Янушевич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо