Тавро
Твій образ на серці горить неминучим тавром.
А мовчання рубає тишу, мов сто гільотин.
Я - той принц, з лебединим одним крилом,
В сорочці із трав і поламано-гострих рим.
Випиваю три склянки ночі, ковтаю зірки.
І пігулка із місяця тане під язиком.
Я беру ліхтарі, з них виймаючи сірники,
Намагаюсь спалити спогадів щільний ком.
Твоего голосу б`ється метелик в клітинах снів.
Я тиняюсь несплячою мавкою з лісу в ліс...
Заблукала стежками привабливих цукрослів,
Ти навіщо забрав мою сутність і десь заніс?
Грудень, 2012
.gif "{#}")
