12.01.2017 01:04
для всіх
138
    
  2 | 2  
 © Олександра

Сніг, сніг, сніг...

Сніг,  сніг,  сніг...

Щось писалось не дуже: дерева стояли німі.

І мовчали розмови далеких холодних доріг.


Все сьогодні покірно здалося Зимі:

Досі падає, грається, сиплеться сніг.

На розкриті долоні завмерлих дерев, 

Непритомну траву і обвітрений ґрунт.


Вітер ж віддано стріне обох королев:

Біла Віхола з Ніччю здіймають свій бунт.

Про цю змову дізнаються кілька котів, 

Що бездумно заснули у сіні з-під стріх.

Їм би в дверях сховатись, а в дім- й поготів, 

Бо так само причинно ще падає сніг.


Білий дощ (ну а як же його ще назвеш?)

Пробивався в думки і спиняв їхній хід.


Вітер зовсім стихав. Потім рвався без меж.

І водив сніжну Зиму, мов вивчений гід.


Силкувалась і Зірка побачити світ, 

Але Вітер її не пускав крізь Туман.


Сонце знов пропустило яскравий зеніт, 

І вважало, що битва- це просто обман.

Що все зникне, як стулить те зморених віч, 

Але білі замети не стишують біг.


Бились Вітер й Туман. Грались Віхола й Ніч.

Тихо падав, сміявся нескорений Сніг.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.01.2017 06:16  Серго Сокольник => © 

Гарно... Я б написав "бились вітер з туманом (бо тут "й" надто вирізняється у скупченні приголосних- цей "запит" рудиментарний, та в даному випадку я б глянув... Хоча то Ваша справа, вибачте)))

 12.01.2017 15:42  Тетяна Чорновіл => © 

Казкове зимове дійство! Чудово!