Самосповідь
Срібний Сонет
Я ее победил, наконец,
Я завлек ее в мой дворец!
А. Блок
Я завлек ее в мой дворец!
А. Блок
«Іди, тікай!» - логічний розум твердить,
Я ж повертаюсь в мрячну каламуть:
Твої уста не знають милосердя,
Вони до дна солодко серце п’ють.
Неначе демон, геній Подолання,
Неначе Перелесник в душу вліз…
А бідне серце, сповнене кохання,
Спустошиш ти і виснажиш колись.
Куди тікають неслухняні ноги?
Ведуть у пекло, наче Пекло – Рай…
Слабка перед Тобою і убога,
Люби, люби, навіки Закохай!
Даремні розуму перестороги,
Первісний Зойк із Серця Виривай!
