15.01.2017 14:47
для всіх
100
    
  1 | 1  
 © Двірний Сергій

Твір


Твір – не ілюстрація, 

він – тіло, 

де дихає і корчиться

жива душа…

звір сполоханий, 

що пробивається крізь хащі інших творів, 

ніби із яйця курча, 

ніби із землі зерня…


Він – зір, 

у котрім небо дзьоба в око, 

простопадний сніг

завихрений у дзизі ліхтаря:

світлом сіється із тіл в тіла, 

як борошно із-під жорна, 

як рима з-під пера, 

як із душі прості слова…


Твір – дзвін, 

що сам в собі дзвенить, 

нанизуючи кола обертонів, 

мов ланцюги, довкола

неповороткого язика…

допоки не вгамується рука, 

що лоб в долоню уклада, 

торгає за линву…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.01.2017 16:17  Світлана Рачинська => © 

Пригадався Ваш вірш "Поверхня". Там народжувалось слово, а тут матеріалізувався Твір) Дуже багато в останніх творах асоціацій з тваринами. Загадково пишете) Переливання світла з тіла в тіла - сподобалось) Нехай же не вгамовується рука!)