29.03.2011 20:06
511 views
Rating 5 | 5 users
 © Тетяна Чорновіл

ХРУЩАНАВА НАКЛЕНУКІ

Оксанка не винна!!! То вредний Олексій Прилипко кожного разу щось затіває! І прізвище у нього підходяще – прилип до Оксанки, як смола, хоч відворот-зілля діставай. Десь хтось колись казав у класі, що є таке чудодійне зілля. Його потрібно підмішати в чай чи лимонад, і той, хто вип`є такого супернапою, відстане від Оксанки навіки. Тільки де взяти того зілля? Тут недалеко за хлібним кіоском росте начебто щось схоже, але впевненості немає. 

Олексія нав`язали Оксанці ще в першому класі. Його мама начебто сама запропонувала на батьківських зборах, щоб її синочок ходив разом з Оксанкою з уроків, бо вони обоє живуть далеченько від школи. Вчителька теж турбувалася, щоб кожен наодинці не заблукав або не потрапив у якусь халепу. Тому Олексію доручили доводити Оксанку до самого під`їзду. 

Начебто Оксанка когось боїться. Пхе! Тільки спробував би її хтось зачепити. А в халепи вона потрапляла якраз разом з тим прилипайлом Олексієм і тільки завдяки йому. Бо Олексій – задавака! Спробували б ви пройтися з ним хоч раз від самої школи, то відразу б побачили, у чім річ. То він молов, що перепливе Дніпро туди й назад без відпочинку… То, що вміє бачити пальцями… Спочатку Оксанка сміялася, але з часом його побрехеньки набридли, як гірка редька. 

Ні, не затівала вона тієї бійки першою! То Олексій – хвалько, заявив тиждень тому, коли йшов зі школи, що знає японську мову і спілкуватися з будь-яким японцем йому раз плюнути. А ще сказав, що хрущ по-японському – хрущанава накленукі. 

Ну, ви б витримали таке? Отож. І Оксанка не витримала. Дала йому, задаваці, стусана і штурхнула раз, та й то легенько. Хтозна, чому він упав, викачавши в пилюці свою нову шкільну форму. І носа він сам розбив. Стане Осанка дряпатися, аякже! 

Олексій добре розумів, що винен, тому й запропонував наступного дня вранці перед уроками назбирати тих хрущанава. Давай, мовляв, хто більше назбирає. 

–- Давай! Побачимо! 

Вранці зустрілися біля молодих кленків по дорозі до школи. Олексій видерся на одне з дерев і легенько трусонув. Декілька хрущанава накленукі від несподіванки попадали в траву, й Оксанка швиденько позбирала їх собі у сумку. Олексій горланив з кленка, що то його хрущі. Але розібрати де чиї було вже важко. Зав`язалася сварка, яка знову ледве не закінчилася бійкою. Та сама Оксанка пішла на примирення і запропонувала Олексію збирати хрущів разом, а потім поділитися порівну. Щоправда, вона сподівалася змахлювати при підрахунку і загребти собі з десяток зайвих. Певно, на це сподівався й Олексій. 

Так уже вийшло, що обоє захопилися тим полюванням. Правда, на урок математики запізнилися тільки на трішки. Олексій сам винен, що відірвав два ґудзики на піджаку. Треба було не видиратися на того останнього клена. Оксанка гукала йому, щоб злазив. І не зрозуміло, чому однокласники так сміялися з її розв`язаного бантика. 

Самостійну роботу Оксанка виконала найперша, це кожен може засвідчити. Сиділа й чекала, доки інші подописують. Але всі решта так і не дописали. І знову ж таки, то не Оксанчина вина! Нащо на неї даремно наговорювати! То хрущам стало нудно та тісно в сумці. А може, їм набридло сидіти неподіленими? Невідомо… 

Один ні з того, ні з сього вилетів у розвідку і, не розрахувавши свої сили, упав прямісінько на стіл учительки. Вчителька здивовано подивилася на жука і викинула нещасного у вікно. Олексій із задньої парти смикнув Оксанку за косу, шепнувши, що у вікно відправився саме її хрущанава. Оксанка не встигла обуритися, бо пролунав страшенний вереск. Христинки з першої парти намагалася витягти хруща зі своєї зачіски. Мабуть, від того вереску перелякані хрущі стали групами вибиратися з сумки і з загрозливим гудінням літати по класу. 

Не треба знову на Оксанку звертати, що це вона зірвала самостійну роботу і взагалі урок математики. Чому однокласники зчинили такий лемент? Оксанка з Олексієм сиділи тихо, поклавши за всіма правилами руки на парти.  

Олексій потім бурчав на перерві, йдучи з кабінету директора, що він нарахував п`ятдесят хрущанава у польоті і що йому все одно належить більше. Бо він не винен, мов, що хрущі повтікали. 

Оксанка на те нічого не відповіла. Що з ним балакати. Бреше все! Не міг Олексій порахувати хрущів, бо коли вилетіла перша летюча бригада і попрямувала до вікна, саме схилився над зошитом, розв`язуючи останню задачу про пункти А і Б. 

До речі, розв`язав він її неправильно!!! 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Оповідання, Про весну, Про школу, Про дитинство, Про гумор

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Пісня - Черемуха в саду». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Казкове ательє». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Тетяна Чорновіл.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.09.2011 07:29  © ... => Каранда Галина 

Також люблю Нестайка! Оповідання майже реальне з реальними іменами, про мою доньку Оксану! А Прилипко виріс і таки вивчив японську в універі. Був уже багато разів в Японії. Отак буває, що придумане здійснюється! :))))))))))

 21.09.2011 02:07  Каранда Галина 

легкий, приємний стиль! нагадує Нестайка!

 30.03.2011 10:34  © ... 

Підмічено точно! :))) Писалося з доньки Оксанки. Так що більшість фактів справді мала місце.

 29.03.2011 23:56  Наталка Янушевич => © 

А Оксанка ще та штучка! Не одного такого Олексія на кленок висадить.

Публікації автора Тетяна Чорновіл

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 6 | Знайдено: 35
Автор: Тетяна Чорновіл
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: ПРОЗА;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;