Обертин, заплаканний-дощить
Тобі,патріоте, присвячується.
Україна в сльозах, Обертин весь сумує
Чому ти,Михайле, пішов на таке?
Холоднії руки матуся цілує
За що в неї, хлопче, таке горе тяжке?
Задощило в селі, зависла хмаринка
За що тебе так, мій синочку
В тебе друзів багато, сумує хатинка
Я любила тебе, як свою дитиночку.
Я жити хотів, хотів, моя мамо,
Мені над усе, Україна-це я
Але сталося так, що попав, мамо, в яму
Ти чуєш, рідненька:, , Та як там сім’я?”
Не хотів я здаватись, до останнього бився
Коридор нам зробили, та зрадили вмить
Та повір, моя мамо, в Україну влюбився
Не пече мене рана, не болить, не болить.
Москалі знахабніли в засідку попав
З мінометів нас всіх поливали
Ти чуєш, країно, я боровся-не спав
За що, чуєш, брате, українців вбивали.
Земля тут моя, я тут народився
Любив вас усіх, Україною жив
Та чомусь, моя мамо, бандит тут з`явився
За своє я боровся, та москаль мене вбив.
Не плачте, рідненькі, живий я, живий
Небеса мене нині зустріли
Я бачу вас всіх, в мене дух бойовий
Пробачте мені, що вам руки тремтіли.
Пробачте за плач, за чорну хустину
Що вмилась сльозою, журбою живеш
Та я, моя мамо, любив Батьківщину
Гордився я нею, гордився без меж.
Присвячується Погорєлову Михайлу
Анатолієвичу с.м.т.Обертин, Тлумацького
р-ну Івано-Франківської області.
24.13.2016р.