De dignitatem
Коли чиїсь тонкі пальці перемикають
клавіш режими,
ти розумієш: долі не бувають чужими.
Коли з гір до річок несе вітер
нові ідеї,
замість яблук Афіна знаходить гачок...
Чи спокійно без неї?
Ні, до Венеції не так прямувати.
Там до тіней палаццо додати б ватри.
Подвоєні приголосні чи стандарти?
І магдаленас у Магдебурзі -
вже не мистецтво,
а побічний ефект
кольорових скерцо,
чи то гра
небесного хірурга - Дурги
на віні,
що сповіщає про перетин
сюжетних ліній.
Крізь які скельця дивитись на Еверест?
Чи ввійдуть ефемерні Геспериди у цей контекст?
Тож невідомо, чи досяжний цей ідеал,
та педантично,
всі помилки викорінюючи з осель,
до `Марсельєзи` злітає замішаний на
павутинні й тиші
найдивніший у світі коктейль.