Нездоланна бентега
Жене кудись у ніч тривога,
Бентега виганяє з дому,
По вулицях порожніх міста
Не чути кроків.
Лиш луна
Не збудить тут нікого.
Тільки тінь,
Плететься десь бруківкою позаду
Самотніх стін,
На попіл сірих і вдень,
Вночі ж лиш відблиск тьмяний,
Від ліхтаря безсонного.
Вже скоро згасне.
