Що це за мова?
З України в Switzerland сім’я прилетіла,
Мама завжди в цій країні мешкати хотіла,
Тато ж знизував плечима, розводив руками,
А синочкові бажання – всі на користь мами.
Поселились, роздивились, підшукали школу,
Отаку, щоби стояла найближче до двору.
Ніч не спала бідна мати, дуже хвилювалась,
Бо німецької дитина, як вогню цуралась…
«Как ответить и спросить? Как читать на нем?
Он же и по-украински шпрехает с трудом….».
Вдосвіта сім’я галопом до школи помчала,
Бо для вранішнього збору обмаль часу мала.
Запізнились хвиль на десять, а вчитель чекає –
На морозі біля школи, як зустрів – вітає,
Тисне руки усім трьом, щиро усміхається,
Каже, зустріччю цією безмежно пишається,
Бо швейцарці Україну за Майдан шанують!!!
Плечі наші розправляють – горді, що це чують.
Увійшли гуртом до класу, а там діток хмара:
З Таїланду, Нідерландів, із Кот д`Івуара,
Португалії, Зімбабве, Того, Сомалі…
Посміхаються привітно, кивають Іллі,
Мов тобі ми дуже раді, заходь, будь як вдома…
Тут би й крапку я поставив, але буде кома,
Бо оте, що далі сталось – всіх в лиці змінило
І сімейство емігрантів ганьбою покрило.
Квокче вчитель біля сина, саджає за парту,
На яку поклали вчора різнобарвну карту –
На ній серце золотеє, слова рівно й косо –
Спершу – Liber Illia, а далі – Youkoso,
Benvenuto, Bem-Vindo, Jindii (khrap/kah).
– Thailand, – вказує вчитель на слова в дужках, –
Іtalien, Portugal… – вчитель пальцем водить.
Мати з посмішкою ближче до парти підходить.
– …Japan, Syrien, Benin, – вчитель замовкає.
Мама ще крок уперед і таке питає:
– Welche sprache das? (Що це за мова) –
і пальцем зігнутим тикнула
У слова великим шрифтом, що вчитель минула.
Розгубилась педагог, кліпає очами…
Дітки погляди бентежні звернули до мами,
А та смикає плечима, глупо скалить зуби.
– Das ist ihre sprache!!! (Це є ваша мова) –
Крикнув хлопчичок із Куби.
«Просимо ласкаво ми любого Іллюшу», –
У це речення учитель вклала усю душу….
Устер, кантон Цюріх, 28.01.2017 20:43:42
