Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
30.03.2011 13:07Оповідання
Для дорослих  Для бабусі [для дідуся]  Про гумор  
11100
© Михайло Трайста

ТИ ТАКА ФАЙНА, ГАФІֹ’!..

Михайло Трайста
Опубліковано 30.03.2011 / 3974

– Шляк би то трафив! Мені нема коли в зад пошкробатися, а непроханий засранець щодня рипається в свати. Хіба в мене є часу на тринди-ринди з маком борщ? – шептала, наче ранішню молитву, стара Гафія, стоячи у роздзяплених дверях своєї старої хатини і, підсліпувато мружачи очима, дивилась на пусту, заслану димом вуличку, на якій тільки скаженіючий вітер торгикав хвіртками.  

– Не можу скапати старого Дрозда, ніби зберкицнувся з копит. Кожного ранку, ледь очі продеру, а він уже: «Но, што кажеш Гафі’?». Голий-босий і додому далеко, як то кажуть люди, а підлазить до мене, як чорт під монастир, зі своїм сватанням, пусто-дурно постарівся, бо, видно, вилетіли му всі мотилі з голови, лиш вітер свище, порожно, як у добі, вдар і бомкне. Навішає металії на груди, герой засраний, і вертиться по селу, як муха в окропі. Кріпкий, як дубовище, а робити любить, як сомар бігти. Та, може, вже не прийде поза вчорашнім. Тільки шкоди! Не завішу на ворота чорну фану, – зітхнула Гафія.  

– Скосиш ми отаву на Павелковім? – питаю.  

А він кривиться на мене, як середа на п’ятницю: «Гафі’ я фронтовик – сержантом воював, бо мав науку, а тепер маю піндзію» – і показує буділарош. Я йому про стрижене а він мені про голене.  

– Та пішов ти, знаєш куди, зі своєв науков?.. Сержанте задрипаний! А свій буділарош запхай у сраку! 

Витріщив баньки на мене, як теля на нові ворота, і мовчав, ніби му хтось за пазуху плюнув. Знайшовсь мені учений! Його наука вивітрилась давно у Замерзлого в корчмі, де стільки пива перепустив через келюхи, що й Чорне море перелилося б, одним стихом, голь-голь-голь – і гальба пива пропала, вицмулив би і чорта. «Ти, Гафі’, така файна, як дівка! Вийди за мене, я на долонях тя буду носити». Гарні слівця – його ремесло. Та знаєш, коли я скузлаюся з тобою? Коли верблюд перелізе через вушко голки, бо ти, плішивий дяволе, коли вернувся з фронту, кривив своєю довбнею, коли тобі радили сватати мене: «Ще най посидить та най подує у дві дірки, не знайду ліпшої, тоді засватаю». А тепер дивись який чистоплюй: «Ти така файна, Гафі’, як дівка!» Чули-сте, га? «Файна, як дівка!». А тоді якою була? Не знайшов ліпшої, га? А я тебе чекала, ой чекала... кукала дівкою, «сиділа і дула у дві дірки», поки ти шукав ліпшої, і за що, за цапову душу? Ні, не скурварилася’м з фронтовиками, як та звия Грушникова, у якої ти профірітькав молодість, а тепер – «Ти така файна, Гафі’, як дівка!». Пропадь ми з очей, бо тя розчавлю як мерзенну блощицю! 

І пішов, куди го ноги понесли, тепер не прийде більше. Скапала-м, слава Богу! –нібито радіючи, посміхнулася стара і зайшла до хати. – Добре, що надворі почало розгодинюватися, золотаві хмарки, мов огребки соломи після жнив, віщують верем’я, а то так до днини креснула блискавка, торохнув грім і вже потоп, що не можна на двір носа висунути. 

Надворі рипнула хвіртка, загаркав собака.  

У старої забилося серце, на душі стало весело як навесні. «Ти така файна Гафі’, як дівка!» – причулося їй.  

– Знову лізе у свати, шляк би то трафив! 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
30.03.2011 Проза / Оповідання
ЗОЛОТЕ ВЕСІЛЛЯ
03.04.2011 Проза / Оповідання
ЛИЦАРСКИЙ ОБОВ’ЯЗОК
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
13.12.2017 © Гаврищук Галина / Оповідання
Що важливіше – своє чи наше?
12.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Секс, текст і всі-всі-всі
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Нотатки сорокарічної дівчинки
08.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
І про текст
04.12.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (22.)
Оповідання Про гумор
03.04.2011
РАЗ КУМИ, ТО НЕ ГОДИТЬСЯ!..
30.03.2011
ТИ ТАКА ФАЙНА, ГАФІֹ’!..
29.03.2011 © Тетяна Чорновіл
ХРУЩАНАВА НАКЛЕНУКІ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4 (МАКС. 5) Голосів: 3 (1+1+1+0+0)
Переглядів: 1027  Коментарів: 1
Тематика: Оповідання, гумористичний твір
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.10.2011 01:12  Каранда Галина 

і цікаво, й колоритно, й психологічно...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +101
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +156
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +145
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +84
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.03.2012 © Піщук Катерина
10.07.2013 © Іміз
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди