365

з рубрики / циклу «Про любов...»

Іще два тижні до весни-

Звичайний день.

Морозний сніжний і ясний,

Сумний лишень.

До нього всі готуються

Старанно,

Немов, однісінький

для щастя даний.

Немов,

не має «до» і «після» нього,

Кохати за наказом-це убого…

Ковтають будні нас-

бажання жити,

І привід нам потрібний,

щоб любити...

Але ж ми маємо його щоранку,

Так просто, обійнявшись за сніданком,

Мовчати тишу двом відому

І розчинитися один в одному...

А ще є вечір, в затишній оселі,

В смішній піжамі із фланелі

коли домашня і проста,

Де двоє, втома і вуста…

Не варто приводів шукати,

щоб про любов свою сказати,

Бо ж надто сумно виглядає,

Коли на день ОТОЙ чекаєм,

Щоби радіти, щоб кохать.

Він не один, їх 360...

плюс п’ять!