Паніка
Я розгубився, я ламаюсь,
Ношу в собі чуже ярмо,
Під голосом чужим згинаюсь,
Від мурах, подиху здригаюсь,
Немов кохання відійшло.
Але насправді все простіше,
Маленька тріщина взялась,
Всередині все більш скупіше
Та радість в борг, не веселіше,
Десь мов повія продалась.
А все чому, бо я останній.
Вмирає сон в ночі приспаний,
Проснуся знову на світанні
І мов у гостях, при вітанні,
Ввімкнувся вимикач незнаний.
Набір із слів і рима скаче,
Не треба в паніку впадать!
Бо завтра день і сонце наче,
А може й дощик ледь поплаче,
Скрізь лише щастя треба брать.
А паніка, сумна, розлога,
Мов дерево з корінням довгим,
Кінчатись має край порога,
Коли додому йде дорога,
Щоб кожен день був лише добрим.
Не панікуй! Сміятись треба!
У кожному живе потреба!
