Повернися до мене, зірко
Промайни у сполохані сни.
Чом сміялась для мене гірко?
Чом лишила на схилі весни?
Тут навколо чужі морози
Пробираються в серця дім...
Тут якась холоднеча в прозі,
Тут читати важко, а втім...
Ні, не треба, не клич веселки,
Не зови цю весну наперед.
В морі плавають білі селки,
І зимі малюють портрет.
Повернися до мене, зірко,
Не лишай мене знов і знов!
Мені ластівка шле листівки,
Мені весна несе любов.