Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.02.2017 22:00Політика та суспільство
Про політику  
20000
Без обмежень
© Брама

То звідки ж ноги ростуть?

Брама
Опубліковано 19.02.2017 / 40133

Якщо відокремлювати (протиставляти) народ і керівництво держави (і саму державу), мовляв, люд руський не винний, що їх країна така агресивно-войовнича, то ми не тільки брешемо собі, а ще й дуримо свій народ, своїх людей. Яке керівництво – яка держава, такий і народ, і навпаки. Руські (не росіяни, бо в РФ заведено всіх мешканців так йменувати) настільки погрузли в шовіністичному чванстві, настільки завважали себе народом-месією, що ладні не тільки душі свої занапастити, а й запросити самого диявола на трон – аби втішитися у своїй самовеличі. Це ж яку душу і серце треба мати, щоб зненавидіти ввесь білий світ!.. Штати (НАТО) – злі вороги; Молдовани – дебіли; азіати – бабаї, звірі; українці – продажні; і так далі. Кого ж ми зрадили? Ах, дивізія «Галичина» ... Добре ... А чи не руський генерал Власов «здав» цілу армію, чи не російські землі утворювали лохвицькі республіки? То чий народ більш зрадливий? Чия б корова мичала, а моя б мовчала – як кажуть.

За що ж руські не люблять, мало того, ненавидять Захід? (Тут навмисно «руські», а не «росіяни». Якщо в імперії 90 відсотків руських підтримує політику Путіна, то це лише незначна частка населення, адже навряд чи хто із іноплемінних (азіатів) підтримує великодержавну параною – самі потерпають).

Можливо, все почалося з Чечні. США своїм, скажімо так, надуманим вторгненням в Ірак розв`язали руки Путіну, мовляв, комусь можна покарулесить, а я що – рижий? Далі – Грузія. Якщо не зупинити в Україні, наступним буде Євросоюз.

Чому ж, все таки, в ШТАТАХ вбачається ворог? Якщо порівняти історично США і Росію, ці формації мають одну спільну рису: здійснилися за рахунок колонізації. На цих територіях вони не проживали початково, формувалися як народ, як нація, грубо кажучи, із різношерстя. Як на американський континент навалилася тьма різних народів та заходилися нищити аборигенів, так і руська нація усталювалася із різних племен і народностей, із тою лише різницею, що корінне населення – індіанці, були винищені, а ввесь, скажімо так, неруський люд – примусово асимільовано.Звідси вкореніла ментальність і психологія: хватай, що бачиш, бий всіх підряд – ні з чим і ні з ким не рахуйся. На цьому схожість і закінчується.

Хоча ШТАТИ і нав`язують свій спосіб життя, ця нав`язливість не безпардонна і в своєму процесі майже безболісна, а в своїй завершеності – наявно виправдана. А що принесла чи привносить завойованим народам Росія? Кажуть, сіють прогрес та суспільну організацію, буцімто ви – марійці, удмурти, евенки (і т. д.) – блукали неприкаяно віками землею, а от ми прийшли і ви стали цивілізованими. Нав`язали свою мову, свою культуру, та чи перейнялися ці народності подібними турботами? Своє втратили – це точно. Щось не видно, щоб на культурному тлі Росії фігурувала азіатська кров. Можна з упевненістю сказати, що російська імперія знищила десятки етносів, утворивши на їх місці купки популяцій-мутантів, що свої особливості втратили і чужих не здобули. Так, вони стали іншими, але не руськими. І ніколи не стануть. І не тому, що руські, змагаючись за расову чистоту, не припускають кровозмішування, а тому, що жовті самі не допустять цього. І не расизм буде тому причиною, а елементарне презирство, бо руські стільки їм сала під шкіру залили, що на віки вистачить ... Отож, як бачимо, не один Захід у ворогах ходить.

ШТАТИ асоціюються із поняттям цивілізації у всіх її пунктах, – чи то рівень соціального захисту, чи то рівень духовної і матеріальної культури, – достатньо поглянути на їхні міста – фантастика! Росія ж – це глушина, злидні і тотальне хамство – як до іноплемінних, так і до самих себе. Жах!.. То до кого ж нам звертатися – до того, хто і сам не гам, і комусь не дам? Руські самі не вміють жити і іншим не дають. Країна безмежна – упорядковуй. Твори собі благо, дивись, хтось і підтягнеться, як кажуть, під крило. Так ні, кулаками направо-наліво – хай бояться! Хворі правителі, хвора держава – хворий народ.

Кажуть, не всі руські погані, є й хороші. Покажіть, де вони!? І головне, покажіть оте їхнє хороше. Ах дехто з них проти агресії? Але ж за агресивні дії своєї країни відповідають не тільки ті, хто втілює безпосередньо агресію, а й ті, хто допускає цю агресію. Виявляється, не росіяни винні, а Путін, при Тарасові не росіяни були винні, а царат, і так далі. За гітлеризм поніс відповідальність увесь німецький народ, вони, німці, покаялися, і людство пробачило. Тепер ми чекаємо покаяння від руських. А там побачимо, милувати чи воздати по заслузі. 

Україна. 2016р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.02.2017 Поезії / Білий вірш
Шорох под ногами
19.02.2017 Поезії / Верлібр
Віднині
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.04.2017 © роман-мтт / Інтерв`ю́
Джулія Мельник: «Якщо казка не йде до нас, то ми підемо до неї!»
21.04.2017 © роман-мтт / Інтерв`ю́
Ігор Сілівра: пара і досі з нами, ви просто її не помічаєте (про український стімпанк)
15.04.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Мандрівки та туризм
Сирія. Масьяф. Інфраструктура. Місцева кухня
13.04.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Мандрівки та туризм
Сирія. Масьяф.Житловий квартал та балкони.Нарис
12.04.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Мандрівки та туризм
Сирія. Гори околиць фортеці "Масьяф". Нарис
Політика та суспільство Про політику
23.02.2017
Революція чи еволюція?
19.02.2017
То звідки ж ноги ростуть?
08.06.2016 © Гаврищук Галина
Спадок (23)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 53  Коментарів: 2
Тематика: Публіцистика, Політика та суспільство
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.02.2017 20:12  © ... для Тетяна Ільніцька 

« ... воля еліти ...а не волевиявлення ...» — Ви добре подумали? «На народові не можна ставити тавро», – а на кому ставити тавро нашого знищення !? Ще раз питаю у Вас, на чому ставити тавро? На народові не можна, це зрозуміло, на моєму плечі (проститутка), – також; на італійцеві – нонсенс; так на кому ж!??? 

 20.02.2017 13:06  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дуже добре, що Ви не «підіграєте». Я ж не за знищення руської нації (сам, як видно, пишу російською). Як кажуть , справа не в коньяці, але і в ньому також. Давайте, як на фронті ( а ми зараз усі українці на фронті), – або друг, або ворог. А потім розберемося, з ким дружити і кого любити. Ми маємо вирішувати. Саме МИ! І ніхто інший. Демократія ж не у тому, щоб слідувати інструкції – кого любити, а кого гноїти, демократія – у виборі : хочеш розігнатися і бахнутися головою у пасинок стовпа – будь ласка! Але щоб від твоїх дій не було шкоди навколишнім. От і все. А то виходить дивна річ: на нас напали, а ми ще й виправдовуємося. Нонсенс. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
05.04.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Троянди, кава і бузок +83
26.02.2017 © роман-мтт
Гіркі жнива +120
23.02.2017 © роман-мтт
Розумні коні людей не возять +84
29.12.2016 © Каранда Галина
З Днем народження, Портале! +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
10.05.2012 © Людмила Бойко
16.05.2016 © Дарія Китайгородська
10.07.2013 © Іміз
26.03.2012 © Піщук Катерина
13.06.2012 © Пантелеймон Куліш
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди