20.02.2017 13:55
для всіх
143
    
  1 | 1  
 © Анатолій Костенюк

Березова кров

Березова кров

диптих

І


Весняно-сонячну повів гру день

та почала стікати

прозора кров з поранених грудей

на смак солодкувата.


Свій сором, свій глибокий переляк

оголеними огорнуть гілками:

з бетону та асфальту вурдалак

впивається сталевими кликами.


А в небі – вітер сонячністю хвиль, 

всміхається навкруг життя зелене…

Якщо деревам не відомий біль, 

чому так боляче на серці в мене?


ІІ


Промінь сонячний хмари пробурив, 

мов буденність життя прогриз.

Обнімаємо білі стовбури, 

притуляємось до беріз.


Що в природі є більш хвилююче?

Їй примножуючи борги, 

наче неню в сльозу цілуючи, 

набираємося снаги.


У містах звикли жити різко ми, 

тільки матері без кінця

нам здаватимуться берізками, 

нам тривожитимуть серця.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.02.2017 07:27  Георгій Грищенко => Костенюк 

Гарно написано. Натхнення Вам!

 20.02.2017 16:24  Душа => Костенюк 

Гарно і зворушливо!
З повагою!