20.02.2017 18:10
для всіх
116
    
  2 | 2  
 © Ірина Мельничин

П`янка сонливість

Її кроки такі несміливі, такі замислені. Трава поступово втрачає свою зеленавість, усе віщує майбутню п`янку блідість. Вона втомлена пошуками, вона напівсонна й дещо розгублена. Волосся нагадує довгі вовняні нитки, воно вростає у її хворе засмучене серце. 

Болото в`язке й оманливо спокійне. Вона заворожена, вона здобуває надмірну поспішність. О прекрасне солодке треміння... 

Усе повільно колихається од сірувато-блакитного вітру, він творить дивовижну самотність, хоча тут жива кожна деталь. Болото нагадує жовтаво-трав`янистий чай, навіть небо — акварель степових барв. Ноги поринають у чудне густе місиво, в душі тільки певність. Вона убиває останні сумніви, вона віддається новим емоціям. У цій тихій країні можна дозволити собі романтичну безпечність! 

Вона — сонна болотня діва надій, іще жива замріяна утоплениця. Болото держить її в собі, воно повинне приспати пильність. Вона лежить так сумирно й розслаблено, так довірливо підставляє обличчя до тонких сухих очеретин... Як чудово втрачати себе, як чарівливо лунає скрегіт всередині! 

Вона тоне непомітно і плавно, вона знаходить незручність лише в останню коротку миттєвість. Ах, її тіло так доречно мерехтить у глибині сього оманливого болота, на неї уже давно чекали. 

Усе так само спокійно й туманно, усе купається у жовтуватій блідості. 

Незворушність пануватиме вічно. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.02.2017 19:54  роман-мтт => © 

страшно! за шо ви людину живу втопили?!

 21.02.2017 10:09  Тетяна Белімова => © 

Ой, Іринко... А може, не варто дівчині помирати такою смертю? Невже нема виходу?