23.02.2017 09:46
18+
278
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Плесо

Плесо

Гірської річки чорно-сіре плесо.

Стежки, оман і діопсидний мох –

Як хороше в цій вільгості воскреслій

Не натовпами бути і не вдвох.

Я тут сама. Тут сонце ледь помітне.

Опівдні – сутінь, ввечері – пітьма, 

І – леле! – у цілісінькому світі

Крім мене й гір нічого вже нема.

Змий, річко, з ніг усю палючу втому, 

Студенице, у кров мені ввійди!

Тут навіть мавка йшла з годину тому -

На берегах залишила сліди.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.02.2017 20:09  Каранда Галина => © 

і я туди хочу...

 23.02.2017 17:50  роман-мтт => © 

Мені сподобався цей вірш - спокіно так, якраз під настрій. Але, прошу пояснити значення слова "діопсидний": який саме колір описується, бо їх там трохи таки є :)

 23.02.2017 11:50  Костенюк => © 

Поетично. Діопсид - прекрасний від зеленого до коричневого мінерал. Гарний живописний образ.

 23.02.2017 09:53  Тетяна Белімова => © 

Олю, змусила гуглити, що таке "діопсидний мох"... Не знайшла! Мусиш пояснити)))
Вірш чудовий!