24.02.2017 07:14
для всіх
58
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Не здолати

Долав снігові перемети, 

Розливи річок та грозу, 

Долав негативні прикмети

Й ніде не пускав я сльозу.


Та бачу мені не здолати

Єдине в своєму житті –

Не зможу тебе не кохати, 

Хоч в розуму це на меті.


За мене сильніше це значно, 

За розум і волю мою, 

Бо надто приємно і смачно

Відчуть підсвідоме люблю.


Хоч розум говорить – доволі

Безтямно кохати тебе, 

Твоїй підкорятися волі, 

Неначе телятко слабе.


Мій розум говорить – ти груба, 

Затята завжди на собі, 

Говорить, що ти моя згуба, 

Відкритая рана та біль.


Та кляте безтямне кохання

Не можу здолати ніяк, 

Хоч маю від нього страждання

Та в цій боротьбі я слабак.


Кохаєш чогось не розумно

І ту, що не любить тебе, 

І їй підкорившись бездумно, 

Ти вже ненавидиш себе.


Тож правду в народі говорять –

Буває любов дуже зла, 

Коли її сили нас зборять, 

Полюбиш тоді і козла.



м. Київ, 01.07.02.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.02.2017 09:17  Тетяна Чорновіл => © 

Чудове ліричне зізнання. З справедливим висновком у кінці))

 24.02.2017 15:17  Серго Сокольник => © 

Ні))) Козлів (стукачів по понятіях, тобто))) ми точно не любитимем, Георгію) А щодо кохання... В одного жінка по житті, у іншого ВЕЛИКЕ ЖІНОЧЕ НАЧАЛО... Та це все в серці НАЗАВЖДИ... Так. Бо ЦЕ ЖИТТЯ...