24.02.2017 13:58
для всіх
124
    
  3 | 3  
 © Ем Скитаній

Озови весни...

розгойдались віти всі

вітрами весни

в місяці у лютому

в розталі зими.

із дощами сніг мете -

в холоді, рясний

день брудний і змизканий

у миттєвий змиг

в танці звів у купол аж, 

в сірі небеса.

за туманом в обріях

поступом весна, 

кроки, її дотики, 

подих і краса, 

і пташина радісна

пісня голосна.

сніг, дощі з вітрами як

суєта, як гра -

з неба розсміється аж

в сяянні весна.

і коханню квітнути

квітами пора

і позбутись згубної

млявості од сна, 

у танку веселому

хором повести

коловод вітаннями

в озови весни -

в тім танку закоханий

в зиму відпусти

сум, нудьгу і болі всі

як погані сни.

а в озерцях танення

полиски і блиск -

світанкові, сонячні

сяяння зими

освітили спогади

як було колись... -

в русі у вальсовому

світ, весна і ми.

...ці весняні забавки

мов пекучий лід -

спогадами віхоли

співами сумні.

і вітри гойдаються

в кроні мерзлих віт, 

сніг з дощами падає

у зимові дні...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.02.2017 09:58  Тетяна Чорновіл => © 

Сумний вірш, та ліричний подих весни відчувається. Сподобалось.

 24.02.2017 15:15  Серго Сокольник => © 

Мінорністю настрою проникнуті Ваші вірші, Еме)