25.02.2017 16:23
для всіх
150
    
  3 | 3  
 © Душа

Княжна Удай

Княжна Удай
Ілюстрація -р. Удай в обіймах Массальського лісу.

І чарівна була княжна, 


Та дуже горда.


Як маківка цiвла вона, 


Надія лорда…




Маною справжнiх козакiв, 


I сонечком у полi…


Але i степом всiх вiкiв, 


Не обiйти нам долi…




Їй мiсяць з неба усмiхався, 


Отаман щиро закохався…


Співали гарнi солов`ї!


Пани та славнi королi!




Але красуня все незломна, 


Немов i серденька не мала, 


I нiч її iзно`в безсонна, 


Кого княжна кохала?




***


Покинувши темницю золоту, 


Пiшла сумна княжна у самоту, 


Жила вона вiдлюдно…


На серцi було нудно…




Де розпускалася зоря віків, 


Букетом гарних пелюсткiв, 


Там Удай горе у сльозах втопила, 


Журбу її неначе хвиля змила…




I так вона ридала безталанна, 


Тужила самотою, тьма туманна…


Що перекинулася хвiлею у рiчцi, 


Невiнчана Душа царицi…






А поруч виріс гарний ліс, 


і взяв в долоні хвилі сліз…






Тепер вона завжди в обіймах, 


У чарiвних i славних мріях


Того кого Душа кохала…


Кого серед тіней шукала




Вони навіки поруч у дорозi…


Княжна румяна i козак без кого


Не висихали... її смутку сльози


Пiд небесами сна нічного.




Ясн`ими та безлицими ночами, 


Спiває їй iз вiльними вiтрами.


А хто почує цей таємний спiв, 


Ніколи не забуде що любив.




А річка Удай все так само i тече, 


Пiд зором чарiвних очей.


Лiлеї чистi i снiжнi, 


Як сльози гордої княжни.




Як маківка цiвла вона, 


Надія лорда…


І чарівна була княжна, 


Та дуже горда.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.02.2017 10:58  Тетяна Белімова => © 

Пані Олю, ілюстрації, на жаль, не бачу.
Гарна легенда! Романтична!

 26.02.2017 09:50  Тетяна Чорновіл => © 

Гарна пізнавальна поезія про річку Удай. Цікаво було почитати.

 26.02.2017 02:52  Серго Сокольник => © 

Гордою була княжна...
Лорду шепотіла- "на...")

 25.02.2017 18:10  Панін Олександр Миколайович... => © 

Прекрасним янголом була, у міру горда,
своє кохання віднайшла в чаклунських сплесках,
своє кохання пролила на дивних плесах...