28.02.2017 00:45
для всіх
5077
    
  14 | 19  
 © Галина Нечесна

Ті чорні дні голодомору

Ті чорні дні голодомору

Мов рана, що не заживає, 

Вони крізь час тривожать душу, 

І спокою Вона не має.

Тривожать пам’ять ті невинні, 

Яких кати московські вбили…

О, ні! Не вбили, а до смерті

Голодом лютим заморили, 

Забрали все, що було з двору, 

Останнє винесли зерно

До крихти змели хліб зі столу, 

Щоб порятунку не було!

Пішли кати, залишивши по собі

Лиш чорні тіні, привиди людей…

І щедрий урожай зібрали в Україні, 

Коли пройшли страшні «жнива смертей».

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.11.2017 20:48  Богородица => © 

Благослови вас Господь, за такой стих.Спасибо Большое

 20.11.2017 18:39  Анастасия => © 

До слез...Спасибо)

 28.02.2017 10:04  Тетяна Белімова => © 

Важко... Ця рана не заживе ніколи...