Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.04.2011 15:48Оповідання
Для дорослих  Про щастя  Про життя  Про друзів  
10000
© Дарія Китайгородська

Знайомство

Дарія Китайгородська
Опубліковано 04.04.2011 / 4036

Було це в середині девяностих, якраз перед випускними екзаменами в університеті. В той час я, п’ятикурсниця-філолог, активно заробляла на життя репетиторством, навчаючи дітей англійської мови. Заробітки були так собі, але складали суттєву частину мого студентського бюджету. 

Одного разу, на моє превелике здивування, мені зателефонував (а я регулярно давала об’яву в газеті) грузин. Англійську треба було викладати його чотирнадцятирічному синові, який приїхав провідати батька до Києва, а до школи, зрозуміло, ходив у Тбілісі. Пікантність була у тому, що Каха – так звали мого юного учня – майже не говорив російською (не кажучи вже про українську). Зураб, батько підлітка, виявився людиною інтелігентною, щедрою і дуже гостинною, тому, зрештою, ми стали добрими приятелями. 

Тривало моє репетиторство вже десь кілька тижнів, коли перед наступним заняттям зателефонував Зураб і сказав, що уроку завтра не буде, а сьогодні ввечері він запрошує мене, мою сестру та мого хлопця до себе в гості. Ніякого особливого приводу немає, але він хоче пригостити нас по-грузинськи, відзначити нашу дружбу. 

Не прийняти запрошення – образити хорошу людину. Довелося йти. І саме тоді я зрозуміла, що таке пригостити по-грузинському. Пахощі почали діймати нас ще у під’їзді будинку, де Зураб орендував квартиру. Піднявшись на другий поверх, ми побачили навстіж відчинені двері та усміхненого господаря в білому фартусі й вимазаними в борошні руками. 

-- Заходите, друзья! Как раз успели на горячие хачапури, -- провів Зураб нас на кухню. На столі – ціла гора духмяних та рум’яних хлібців, купа зеленої цибулі, петрушка, болгарский перець, помідори й, звичайно, кінза. На плиті в кастрюлі апетитно булькотіло: там доварювались хінкалі – щось на кшталт гіпертрофованих пельменів з бараниною. А в центрі столу стояла така собі дерев’яна бочечка літрів на три. Ми запитально подивилися на Зураба. 

-- А это мне из Тбилиси передали, -- хитро усміхнувся він. – Специально вас пригласил: вы такого точно не пробовали! – гордо продовжив Зураб. – Это, -- благоговійно понизивши голос, промовив він, -- тридцатилетний грузинский коньяк! Прямо с завода! 

Чесно кажучи, для мене тоді не мало значення, скільки років цьому напою, і як він представлений – у пляшці чи з заводу в бочці. Це вже зараз я розумію, що коньяк такого віку – майже легенда. Але тоді, щоб не засмучувати господаря своїм незнанням, ми всі гарненько кивали головами, з повагою дивилися на бочечку й захоплено ахали, втягуючи запах. Пахтіло справді божествено: солодкувато-терпкі нотки винограду перекликалися з медово-горіховими тонами дерева. Колір теж був на славу: коричнево-багряний, він мерехтів золотавими іскорками прихованого вогню. 

Невдовзі гостинний господар запросив нас до столу. Урочисто, як уміють тільки грузини, він розлив коньяк і виголосив тост за „щиру дружбу між грузинами та українцями”. А потім ми випили... 

В моїй скромній біографії коньяк, та ще й такий іменитий, трапився вперше. Тому я не знала, що п’ють його не так, як горілку. Й випила залпом. І перед очима в мене затанцювали зірки. А в горлі наче хтось пробігся мякенькими лапками. Й відразу потепліло на душі: загалом і так непоганий день здався чудовим, ледве не найкращим в житті. 

Ми всі разом загомоніли, потихеньку беручись до страви. Й розмова полилася невимушена, як має бути серед друзів, то затихаючи, то пожвавлюючись, якщо зачіпалася якась гостра тема. Через деякий час Зураб налив ще по одній, і цього разу ми смакували коньяк за правилами, подовгу гріючи в долонях та вдихаючи його аромат. 

Десь опівночі господар вирішив, що настав час для легенди й розповів нам неймовірну історію про Сталіна, Рузвельта, Черчіля та грузинський коньяк. Мовляв, під час Ялтинської конференції, на спеціально влаштованій дегустації, Черчіль, прекрасний знавець коньяків, спочатку спробував французький напій і залишився незадоволений. Потім випив іншого коньяку й почав запевняти всіх, що це – таки французький. Але тут Сталін посміхнувся й відкрив етикетку на пляшці. Це був грузинський коньяк. Тоді Черчіль заявив, що, очевидно, в Грузії працюють французькі спеціалісти, але йому відповіли, що на грузинських заводах немає жодного іноземця. А через кілька років після закінчення війни, коли англійський прем’єр святкував своє 75-річчя, Сталін прислав йому в подарунок 75 пляшок того самісінького коньяку, який так сподобався британцеві. На що Чечіль проголосив: “Шкода, що мені не сто років!” 

Треба було бачити нашого приятеля-грузина, який роздувшись від гордості, виголошував цю фразу. Розповідь Зураба, як і має бути в кожного достойного грузина, закінчилася тостом: 

-- А теперь, друзья, давайте выпьем за прекрасный напиток, который объединяет и дарит чувство победы, -- за грузинский коньяк! – високо піднявши келих, проголосив господар дому. Ми підтримали його величний заклик, нехай навіть він здався нам трохи запафосним. І ніч попливла далі своєю місячною стежкою, окропленою краплями бурштинового напою. 

Світанок ми зустріли на балконі, стоячи обличчям до сонця, яке повільно підіймалося над горизонтом. В руках ми тримали келихи з грузинським коньяком, піднявши їх назустріч ранковому світилу. 

Так закінчилася ця незвичайна ніч. О шостій ми вийшли з Зурабової квартири, дісталися до метро й поїхали додому спати. Ніякого похмілля, головного болю чи інших неприємних відчутів ніхто з нас не зазнав, хоча бочечку ми випили повністю. Йдучи до метро, я з подивом роздивлялася навкруги: світ здавався сонним, але неймовірно близьким і рідним. Такого зі мною більше ніколи не було. Навіть пізніше, коли я куштувала справжній французький коньяк. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
01.04.2011 Рецензії / Літературний твір
дражливий Бернхард Шлінк
07.04.2011 Проза / Есе
Вікна Хундертвассера
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Оповідання Про друзів
07.04.2011 © Тетяна Чорновіл
МАМИН ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
04.04.2011
Знайомство
09.03.2011 © Изи
Тень
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 812  Коментарів: 5
Тематика: Оповідання, знайомство, світанок, грузинський коньяк
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.06.2012 14:58  Володимир Пірнач для © ... 

Цілком підтримую ваш вибір)
Якось ми в Карпатах за три дні випили весь "Закарпатський" в магазин і там було багато історій, які варті бути написанимиі. Але тоді він мав ціну 54грн. (в Києві 52) а зараз він не бюджетний, ціни ростуть - смаки змінюються. 

 27.06.2012 14:49  © ... для Володимир Пірнач 

Дякую. Взагалі-то я найбільше люблю закарпатський коньяк, але з його приводу ніяких історій не траплялося:) 

 27.06.2012 14:45  Володимир Пірнач для © ... 

Приємний текст, такий легенький і має присмак коньяку.
Навіть розіграли апетит) 

 30.04.2011 17:17  Марианна 

Класно написано..особливо опис коньку..чудово..

я б хотіла ще продовження)

цікаво 

 05.04.2011 09:36  Наталка Янушевич для © ... 

Це треба всім скінхедам прочитати, щоб вони не складали однобоке уявлення про осіб кавказької національності.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
06.01.2012 © Т. Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди