Ода чоловікам
Жінка, іноді, як ясне сонце -
Може гріти, - може обпекти.
Часом дощиком легенько накрапає,
Може бути, наче буря восени.
Немов річка - тиха і спокійна,
А буває, зносить береги,
Як туман тихенько осідає,
Може стати краплею роси.
Вітерця легкого прохолода,
Або ж, ураган, що нищить все,
Як блакитне озеро спокійне,
Та його й Мойсей не перейде!
Не вгадаєш жінку, як погоду,
І прогнози тут - даремний труд!
Жінка - це сама природа,
А із нею війни, як відомо, не ведуть!
Жінка дивна, непостійна і мінлива,
Так було, і так буде повік!
Та її любов завоювати
Завжди зможе справжній чоловік!
