Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.04.2011 16:26Оповідання
Для дорослих  Про кохання  
10000
© Наталка Янушевич

ЗІРКА, ЩО ВПАЛА

Наталка Янушевич
Опубліковано 05.04.2011 / 4039

Серпневий вечір на морі. Вічний шум води, силуети закоханих. А над ними – круглий місяць,схожий на стару монету. Він освітлює шовкову поверхню моря і кілька сонних хмарин у вишині. Але для нічних мандрівників – кораблів - цього замало. Для заблукалих сяє рівним яскравим світлом вірний Маяк. Він тут дуже давно. Незважаючи на спеку чи шторми з вітровіями. Він завжди на сторожі. Він не відмовить у порятунку, бо чітко і ретельно виконує свою важливу роботу. Маяк важко відволікти чи то криками чайок, чи метушнею на піску, бо інакше світло потьмяніє або й згасне. І до чого – подумають усі – ця мурована гора каміння, що розрізає таку досконалу лінію, де зливається небо й море. 

Зверху за Маяком давно спостерігала Зіронька. Спочатку вона й не відрізнила б його від інших ліхтарів та ілюмінацій, запалених людьми. Але згодом, захоплена його витримкою і мужністю, все частіше споглядала у бік моря. 

І закохалась. Несподівано для самої себе. Їй здавалось, що Маяк не потребує людей: він і без них добре знає, що робити. Він мудрий і мовчазний, досвідчений і справедливий. Він – теж зірка, тільки на землі. 

Деякий час небесна красуня задовольнялась лиш спогляданням. Вона завмирала і милувалась Маяком до світанку, а потім, як усі закохані, нетерпляче чекала вечора. І мріяла про зустріч. Хоч небесним світилам не личить заводити сумнівні знайомства на землі, та Зірка раз у раз віддзеркалювалась у нічному морі, погойдувалась і уявляла, як от-от її кохання погляне на неї і одразу збагне її глибше за море почуття, її чистого золота душу. 

Чи бачив Маяк Зіроньку? Дні спливали, а він, як і колись, приділяв увагу тільки кораблям і човнам. 

І Зірка задумала щось неймовірне. Вона вирішила впасти на землю, щоб завжди бути разом з коханим. Тоді її неможливо буде не помітити! А на таке почуття завжди відповідають взаємністю…  

Деякий час Зіронька все ж вагалась. Не через своє рішення. Просто з’явившись на землі, зникнеш на небі. Вона втратила б вічність: не бути їй більше окрасою корони Ночі, не гойдатись їй на Місяці, не ширяти наввипередки з кометами. Вона, можливо, ніколи не побачить Маяка у всій його величі, але вічно буде поруч. 

Зірка поглянула на прозору вуаль Ночі, потім на Маяк, ніби приймаючи остаточне рішення… І пірнула в море. Її падіння хоч і було стрімким, проте настільки прекрасним, що його не порівняти з наймайстернішим феєрверком. Навіть з яскравим світлом Маяка, що й не ворухнувся, бачачи таке диво. 

Минав час. Зірка спочивала на морському оксамиті, але Маяк її холодно уникав. Якось до неї підкотила легка Хвилька і приязно заговорила: 

- Ми називаємо таких, як ти, небесними діамантами. Це величезна рідкість – зустрітись так близько. Як ти опинилась у соленій воді? 

- Я…впала. 

- Ненароком? 

- Навмисно. 

- Навіщо? 

І Зіронька розповіла Хвильці історію свого кохання. Морська краля розчулено підсумувала : 

- Для усіх нас Маяк – незворушне чудовисько, байдуже до виру життя, до лоскоту води. Хоч побудований він заради життя, усе в ньому мертве і нездатне кохати взаємно. Який жаль! Ти більше не будеш зорею, ти залишишся тільки блискіткою моря. І все це через того, хто навіть не здогадується про жахливість своєї провини. Старий морський сухар! 

Хвилька з відчаю сердито вдарила кам’яну основу Маяка, але нічого не змінилось. Вона повернулась до Зірки, що якось посмутніла, і майже плачучи мовила: 

- Виходить, усе це даремно? Виходить, немає щастя на землі? Коли такий великий століттями живе без любові, а ти, така мала, втратила все заради безмежного, як небо, почуття? 

- Щастя є, - тихо відповіла Зірка, - таки є… 

- Де ж воно? – майже скрикнула Хвиля, по-бойовому розбризкуючи солоні морські сльози. 

Зірка мрійливо відповіла: 

- Коли я падала, багато закоханих встигли загадати бажання, які неодмінно здійсняться. Так буває завжди, ти знаєш. Хіба заради цього не варто було летіти? 

Дрогобич 2008
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.04.2011 Поезії / Вірш
Злетіли дні, як птиці. Вже й не видно
07.04.2011 Поезії / Вірш
Я пустеля випалена сонцем
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
Оповідання Про кохання
10.04.2011 © Дівчина з посмішкою
Думала
05.04.2011
ЗІРКА, ЩО ВПАЛА
12.02.2011 © Мэри-М
Тебе, никогда не знавшей счастья...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 395  Коментарів: 2
Тематика: Оповідання, Маяк, Зіронька, шум води
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.04.2011 23:28  Наталка Янушевич для Тетяна Чорновіл 

І я не згодна, але так у житті буває частіше. Пишіть продовження.

 06.04.2011 11:12  Тетяна Чорновіл для © ... 

Казковий приклад того, що може зробити з небесним осяйним коханням помилковий вибір. Але я не згодна, що Зіронька повинна тепер існувати на морському дні тільки щастям інших. Вона ж все-таки Небесний Діамант! Казочка романтична і повчальна!

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +40
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
10.07.2013 © іміз
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
01.12.2010 © Журналіст
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди