Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.03.2017 21:27Мініатюра
Про родину  Про життя і смерть  
Родевичі
40000
Без обмежень
© роман-мтт

Родевичі

реальне
роман-мтт
Опубліковано 04.03.2017 / 40432

Ця історія починається літом 1956 р. у Дніпропетровський області.


На зелених пагорбах над Інгульцем стоїть велике село - Родевичі. Рая, в найкращому своєму платті і фаті виходить з двору. Вона прямує до статного високого хлопця, який недавно повернувся зі служби у флоті. Це – Віктор. Він чекає її з велосипедом. Вони їдуть у райцентр - в Широку, розписуватися. Після невеличкої церемонії так само разом на велосипеді вертаються в село.


Сім’я Раї жила на цьому місці більше 150 років. Змінювалися уряди, царі і правителі, назви імперій, міст і країн, а сім’я – жила тут. Народжувалися діти, приходили нові люди в сім’ю. Не змінювалося одне – цей двір, в якому поруч зі старою хатою Вітя збудував нову. Там, де колись була вже одна чи дві хати.


У Віті з Раєю з часом народилося дві доньки. Обидві виросли, отримали освіту, вийшли заміж. Почали онуки приїздити до новоспечених бабки і діда. У старшої онучки – це нині моя жінка, народився 2 березня син – Богдан. Тепер вони стали прадід Вітя, або «старенький Вітя», як кликав його Богданчик і прабабка Рая, яку він називав просто «Рая». З часом стали няньчити двох правнуків.


Пізньої осені 2012 року Вітя помер. Його поховали у Родевичах.



2017 рік. Дніпровська область.


Ми стоїмо перед труною, в якій лежить Рая. Батюшка читає молитву за упокій. Свічки, які ми тримаємо, постійно задуває свіжий вітерець. Сонячно сьогодні. До труни, в яку покладено свіжі квіти, прилітають перші розбурхані теплом бджоли. На руки час від часу капає віск, не зважаючи на те, що свічки огорнуті хустками. Він трохи пече, швидко вистигає, я намагаюся непомітно його зчистити з пальців, але сльози затуляють очі. Батюшка продовжує розмірено вести службу.


Я дивлюся на Раю, на її висушене хворобою обличчя. Вона геть не схожа на себе. Вона померла 2 березня у віці 80 років, коли її правнуку виповнилося 12. Сьогодні вже 4 число: менша дочка везла її тіло через пів-країни у вимираюче, напівзакинуте Родевичі, де Рая просила поховати її поруч зі своїм чоловіком.


Я дивлюся вгору – сонце вже високо. Там я бачу зелені пагорби, порослі старими великими в’язами, кущі глоту, дорогу. Це знову літо 1956 року. На дорозі стоїть молодий Вітя зі своїм велосипедом і чекає Раю. Вона підходить до нього. Вони один одному посміхаються, розвертаються і йдуть зеленими пагорбами над Інгульцем.


Разом все життя, поруч у могилах, навічно разом.

Родевичі 04 березня 2017 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.02.2017 Проза / Роман
Зомбі-Україна (Глава 6. Спокійні вихідні минули)
11.03.2017 Проза / Роман
Зомбі-Україна (Глава 7. Через терни до зірок)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
19.11.2017 © Ігор Рубцов / Мініатюра
Листи з минулого
18.11.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
ПРИНЦИП ТРИГЕРА (2)
18.11.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
ПРИНЦИП ТРИГЕРА (1)
17.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (19.)
16.11.2017 © Ірина Мельничин / Новела
Занурення
реальне
07.10.2016
Хроніки міста D (фантастично-реальне)
13.02.2017
Старі соми не ловлять ластівок над Бугом (реальне)
04.03.2017
Родевичі (реальне)
21.04.2017
Ігор Сілівра: пара і досі з нами, ви просто її не помічаєте (про український стімпанк)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 60  Коментарів: 6
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.03.2017 14:50  © ... для оксамит 

дякую, приємно таке чути :))) 

 10.03.2017 12:21  оксамит для © ... 

Люблю я Ваші твори... Життєві з присмаком такого рідного і простого... 

 05.03.2017 10:35  © ... для Каранда Галина 

:(

 05.03.2017 10:34  © ... для Анна Ольтенберг 

дякую. 

 05.03.2017 08:38  Каранда Галина для © ... 

царство небесне...

 04.03.2017 23:47  Анна Ольтенберг для © ... 

Якщо дозволите: "не дивлячись на" хочеться замінити "не зважаючи на те, що". Трепетна тема, просто і лаконічно представлена. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +89
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +131
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +130
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +73
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.01.2011 © Михайло Трайста
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Ільніцька
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди