Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
07.03.2017 11:46Есе
Для коханої [для коханого]  Про життя  Про душу  
Краплинка
60000
Для дорослих (18+)
© оксамит

Краплинка

Нету хлеба - ешьте пирожные!
(Анна Мария Антуанетта)
оксамит
Опубліковано 07.03.2017 / 40478

Там край світу.., там небо воєдино з океаном, і хтось наче навмисне загубив тоненьку мережку з білого піску... Неймовірне відчуття свободи, яке теж дає змогу загубитися в тому безмежному просторі... Ти королева, ти дякуєш без взаємності нарікаючи на дружбу... Потягуєш через соломинку натуральний манговий, відчуваючи солод достиглої екзотики, насолоджуєшся смаком морських делікатесів, сонце і вода належать тобі і поневолі думаєш - що може бути краще для того, щоб відключити дурні мОзги... 


- А ти й справді віриш, що жінка вміє чекати?

- Ну ти ж чекала...


Легка іронія і ледь помітна посмішка.., без слів. Та й кому воно треба? Ти на краю світу.., насолоджуйся, приймай.., а все інше забудь...


"Там в аеропорту мені так хотілося, щоб ти пригорнув, міцно-міцно прижав до себе і просто погладив по голові.., це б було запорукою моєї віри і чекання.., але ти поставив перед вибором, або стати сильнішою, мудрішою і десь жорстокішою, або ж перетворитися на ніщо і загинути... Я так боялась тебе втратити, бо думала, що наша мандрівка у світ незвіданого і захоплюючого буде через все життя, незважаючи ні на що, хай рідко, але ж так бажано... Мені так бракувало тебе, бракувало скрізь і всюди... Ти заганяв у кут, а я бігла в гай по дубовий листочок, щоб ніяка хвороба тебе не торкнулась.., ти зводив все нанівець, а я садила кукурудзу, щоб зростити зернятко достатку.., ти робив мене не цікавою, а я хотіла, щоб жінки які тебе оточують шаленіли від аромату хорошого чоловічого парфуму... а ще?., а ще я хотіла пообідати з тобою, щоб з`їсти крихітку хліба з твоїх рук.., а ще?., а ще, щоб у тебе був свій власний особистий душевний куточок, де б ти був сам собою, де б тобі не втомлювались говорити - люблю, і де б кожна моя клітиночка відчувала твоє тремтіння, хай рідко, але бажано. Я так хотіла просто пригорнути тебе і я б знала що є - завтра... Я знаю, що в тебе ніколи не було і не буде такої Жінки, як Я.., а Ти знаєш, що в мене ніколи не було і не буде такого Чоловіка, як Ти... Двоє з загадковими душами під весняною веселковою палітрою.., де хтось один знав, що любитиме до останнього, а хтось один знав, що відпустить руку..."


- Ти задумалась, чи замріялась?


Ти просто граєш роль, яка стає подією. Сплав протиріч жінки-актриси, де поєднуєш сміх і сльози, дитячість, жіночність і сексуальність, бо іноді в житті відбувається те, чого ти зовсім не чекаєш...


"Пам, ятаєш, там в аеропорту я повернулась, коли ми розпрощались, я ще раз повернулась, щоб побачити очі, Твої очі.., а ще у мене в кишені був сапфіровий камінчик, ніжно лілового кольору, камінчик- талісман, який я хотіла Тобі віддати, віддати для того, щоб ТИ знав, знав!!!!!!!!!!!!, де б ти не був.., є та, яка не приймає участі в масовці, яка буде здихати з голоду, але не торкнеться брудних тарілок... Твої очі мовчали, а переді мною був світ, в якому не було нікого й нічого... Це був той випадок коли видаляють злоякісну пухлину і людина залишається жити, але іноді стаються помилки і видаляється щось потрібне...


- Хочеш повечеряємо прямо на березі?

- Хочу!!!



"Сьогодні було б п`ять років нашого знайомства.., п`ять років коротких зустрічей, неймовірних бажань, шаленої пристрасті і банального непорозуміння... Уявляєш цілих п`ять... Я завжди тобі казала - всміхнись і шаленіла від того, що ти є. А ти, завжди дарував впевненність в тому, що всі мрії здійсняться. А життя? А життя подарувало унікальний приклад втрачених можливостей.., де хтось один знав, що любитиме до останнього, а хтось один знав, що відпустить руку"..



Там край світу.., там небо воєдино з океаном, і хтось наче навмисне загубив тоненьку мережку з білого піску... Неймовірне відчуття свободи, яке теж дає змогу загубитися в тому безмежному просторі... ти дякуєш без взаємності нарікаючи на дружбу, не переступаючи межу...

Ти стаєш однією з тих зірок, які падаючи залишають надзвичайно яскравий слід примушуючи усіх захоплюватись ефектом...`



- Ти справді віриш у те, що жінка вміє чекати?

- Принаймні я хотів би в то вірити...

дома 7.03.2017
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
06.03.2017 Поезії / Ліричний вірш
Забуваю
27.03.2017 Проза / Мініатюра
Дешеве букетно-бейлісне
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2017 © Зоряний Пил / Мініатюра
Останній поверх
27.10.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (17.)
23.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (16.)
14.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (15.)
13.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (14.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 126  Коментарів: 3
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.03.2017 17:08  Люлька Ніна для © ... 

В цьому творі говорить душа і плаче серце від любові. Написано з гіркими почуттями розпачу. Прекрасно проза, Аллочко!!! 

 10.03.2017 12:34  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Пані Аллочко!..... Нема слів - емоції, відчуття, роздуми....
Великої сили твір!
Захоплююсь!!! 

 09.03.2017 07:53  Олена Вишневська для © ... 

Я просто зависла, бо..... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +103
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +159
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +145
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
05.04.2012 © Т.Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
03.12.2011 © Т.Белімова
27.11.2013 © Андрій Осацький
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди