10.03.2017 15:37
З дозволу батьків18
116 views
Rating 5 | 4 users
 © Маргарита Проніна

Березневі вікна

Приватність зароджується тільки тоді, коли їй постійно щось загрожує. Коли немає умов для її щонайменшої з’яви. Приватності не треба, коли ти самотній. Точно так і творчості – їй не потрібні резиденції та окремий час.

З вікон чути живе привокзальне дійство. Провінційна весна, що бере початок у настрої таксистів, їх радіо-музики й улюблених пісень з магнітол, які так кортить врубати на повну чомусь саме після півночі. І саме ці, часом, жахливі композиції, частіше всього просто осудливі твоїм смаком, ці мелодії, що пролунали у кожне чутливе не спляче вікно крізь заборони й пізню годину, порушуючи усі приватні норми й естетичні принципи – стають маркерами життя й часу. І ти властиво, за цією луною у напіввідкриті весняні вікна в ніч впізнаєш увесь шарм призабутого відчуття «бути вдома». «Ласкаво просимо в наш абсурд» - іронізуєш до себе. Дивуватися йому й відсторонюватись, умовно відмежовувати себе від такої викличної публічної наруги над твоєю духовною організацією… І бути таким закоханим у всю цю «нечисть», таким вдячним за просту щиру бикуватість, яка себе визнає як сталу закінчену цілість, констатує впевнено й рішуче як саму дефініцію унікальності. Як заслужену одиницю нормальності «тут». Це життя проживається саме так, як в окремому приватному вимірі, що протестує до всякої напущеної інакшості, і не бідкається про сенс, воно ним є. І я, вже, лежачи у ліжку, чемно дотримуючись режиму дня й рюш на своєму нічному вбранні, сповідуючи тяжіння до кращих світів й доглянуту на ніч шкіру, розпливаюся в усмішці й здивовано сама до себе дякую, що мені не спиться через їхній гамір. Що комусь весело й повно, попри все, що я вважаю таким недосконалим у їх житті, таким не правильним, тупим і беззмістовним. Дякую за контраст, який увиразнює мені мене. Бо так приходила століттями така ж сама, тільки трішки призабута щорік весна. Хтось має її зазивати у напіввідчинені березневі вікна провінційних міст. Дякую за кожен звук: Талькова, Фрістайл, Ігрушкі, Іванушок, незнаних нами зірок шансону, а особливо за Рукі Вверх, Тату й, тепер, – Монатіка, - за те, що «вокруг тебя весь мир кружит»…

Ви маєте знати, що всі ми, «чкурнуті» звідси заради зірок крізь смоги – замилувано чудуємось потайки вами: простими чуваками «без башні», тому що вам всього того не треба, ваше щастя на відміну від нашого – досяжне. А щасливі люди – то прекрасні люди.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Нарис

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Дорога в дощ / Есе | Маргарита Проніна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Сомельє / Вірш | Маргарита Проніна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Маргарита Проніна.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.04.2017 15:00  © ... => Віталій Перетятько 

Дуже Вам вдячна за коментар, чесно, він мені зробив настрій на кілька днів)) Це дуже важливо автору знати, що його творчіть комусь сподобалась, тоді хочеться творити знову! 

 06.04.2017 14:00  Віталій Перетятько => © 

"І я, вже, лежачи у ліжку, чемно дотримуючись режиму дня й рюш на своєму нічному вбранні, сповідуючи тяжіння до кращих світів й доглянуту на ніч шкіру, розпливаюся в усмішці й здивовано сама до себе дякую, що мені не спиться через їхній гамір".
Тепло і романтично)))).

"Дякую за контраст, який увиразнює мені мене".
Глибоко!

«Ласкаво просимо в наш абсурд» - іронізуєш до себе. Дивуватися йому й відсторонюватись, умовно відмежовувати себе від такої викличної публічної наруги над твоєю духовною організацією… І бути таким закоханим у всю цю «нечисть», таким вдячним за просту щиру бикуватість, яка себе визнає як сталу закінчену цілість, констатує впевнено й рішуче як саму дефініцію унікальності. Як заслужену одиницю нормальності «тут».
Гарно сказали!!! 

 17.03.2017 09:57  Тетяна Ільніцька => © 

Може це й на краще?)))) Інколи такі "коментарі" трапляються, що вже ліпше без них))) 

 16.03.2017 14:39  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякуюза увагу:) Щось,крім Вас, ніхто більше не прокоментував( Певно, не відгукнулося людям. Ну що ж, не всі знають, що таке жити навпроти вокзалу... 

 16.03.2017 09:11  Тетяна Ільніцька => © 

Просто таки музичний батл. Важко, певно, жити за такими березневими вікнами, бо там не лишається місця для приватності... 

Публікації автора Маргарита Проніна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо