Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2017 12:01Роман
 
Зомбі-Україна
20000
Для дорослих (18+)
© роман-мтт

Зомбі-Україна

Глава 7. Через терни до зірок

Суворо 18+

роман-мтт
Опубліковано 11.03.2017 / 40545


Вівторок, 21 травня 2019 року, 19:50


Сонце сховалося за горизонт ще сорок хвилин тому, і на вулиці вже було темно. Майже повний місяць виднівся над деревами, готовий обходити небо. Покотько заїхав на своє подвір’я і заглушив мицубісі. Втомлений, брудний, похмурий він пройшов до літньої кухні, в якій світилося вікно. Степан поплентався до двері, підійшов, потім став, наче як задумався про щось. Думав не довго: розвернувся і пішов за ріг кухні, де був встановлений наливний умивальник – вмити лице і руки.


Якраз в цей момент з кухні вийшла його жінка. Побачивши чоловіка вона турботливо і налякано сказала:


– Стьопа, ну нарешті! – сплеснула вона руками.

– Привіт, кохана – прохрипів начохорони. Голос його був тихий і став ще більш хриплим. Але то був не мужній хрип, яким Степан гарчав на підлеглих чи винуватих – це був голос старої людини, надломлений, стомлений, сиплий.

– Стьопа, що з тобою?

– Втомився. Дуже втомився. Треба вмитися і перевдітися. Одяг дай мені чистий.

– Добре-добре, – защебетала жінка, – давай в душ, і вечеряти – я вже двічі розігрівала тобі. Шо ж це ти так довго? Це ж треба – два дні не було. Ну це ж треба таке? – декілька разів швидко повторила вона причитаючи, сплескувала долонями, прикладала їх до обличча і хитала головою.


Степан знову розвернувся і поплентався на задній двір – до літнього душу. Роздягся, відкрутив крана і став під струмінь води. Вода була вже прохолодною: в травні літній душ в селі вистигає швидко, бо вечори ще прохолодні, і нагріта денним сонцем бочка з водою, віддає все накопичене тепло ще до того, як останній промінь покине небосхил. Але Степан не відчув холоду від води – він просто не реагував ні на що. Радше навпаки: стомлені тіло і мозок не сприймали взагалі нічого. Інстинктивно шкіра покрилася сиротами, Степана пробили дрижаки, і тільки тоді він трохи прийшов до тями.


Втома проходила, а з нею і загальмованість. Він мився повільно, але вже почав відчувати, що замерзає. Це і повернуло його остаточно у свідомість. Нашвидку витершись і замотавшись рушником, він вийшов з бані і попрямував до кухні.


Літні кухні – популярна будова в кожному подвір’ї. У Степана Покотька була дебела літня кухня – на три кімнати. Це була стара хата: тут стояла гарна дров’яна піч і газова пічка, що працювала від балону. Відразу за вхідними дверима по один бік стояли стіл і два старих серванти. В сусідній кімнаті – кімнаті відпочинку – було панцерне ліжко і шафа з розтрісканої фанери, а ще одну кімнату переобладнали в комору. Дверей в середині кухні не було – всі проходи, як це часто буває в селі, перекривалися лише занавісками.


Начохорони пройшов в кімнату відпочинку, де вже лежав чистий одяг, що принесла сюди жінка. Він спокійно одягся і повернувся в основне приміщення. Дружина сиділа за столом. Побачивши Степана вона кинулась насипати гарячого борщу. Степан мовчки чекав, поки йому поставлять їжу. Коли дружина подала вечерю, він так само мовчки взяв ложку і почав сьорбати. Він розмірено ковтав ложку за ложкою, майже не пережовував.


– Цибулі? – спитала дружина. Степан кивнув на знак згоди. Нарізавши цибулину вона знову підхопилася:

– Стьопа, може сто грам? – Степан знову мовчки погодився. Наталя дістала пляшку з самогонкою, налила йому маленький стаканчик. Степан випив. Дружина вже насипала у тарілку кашу зі шматком курки і поставила її трохи подалі, поки чоловік доїдав борщ.

– Чого так довго Стьопа, все нормально?

– Не дуже, – майже вперше за вечір обмовився чоловік, голос його став краще, – хер зна шо, кохана, коїться в білім світі… – він знову замовк. А жінка вже забрала тарілку з під борщу і на її місці парувала гречана каша з м’ясом.

– Та переживемо… – швидко вимовила вона, але не встигла договорити, як Степан її голосно перебив:

– Ні! Дуже небезпечно!.. Я от що думаю: малий зібрався в Адесу, поступати. До екзаменів випускних тут недовго – три дні наче як. То ви після екзаменів збираєтесь і їдете втрьох до Адеси – до вступу готуватися.

– Стьопа, а як же ти тут сам, а хазяйство?

– Цить… Тут жити зараз не можна. Ми два дні цю погань палили, а вона пре і пре. І вона розумнішає. Я сьогодні трьох побратимів потєряв – їх кислотою спалило! Розумієш? Вони дісталися верху башти: по своїх же вилізли, з трупів зробили собі східці і спалили кислотою пацанів!


Жінка принишкла і сиділа хитаючи головою. На її очі навернулися сльози. Вона тихенько вимовила:


– Як так?

– Отак – так, – зітхнув Степан і трохи забурмотів, наче підбирав якісь слова, потім продовжив, – Ця гидота бере числом. Сильно багато подій за останній тиждень – ми не встигаємо на них реагувати. Це – погано. Це – небезпека. Малий де?

– Тєлєвізор дивиться.

– Клич сюди.


Жінка побігла в хату і повернулася з сином за три хвилини.


– Привіт, сина. Сідай і слухай. Коли в тебе екзамени?

– Та з 25 почнуться.

– І довго?

– За тиждень здам: математика, фізика, іспанська.

– От і добре. Здаєш все і з першого разу, а потім ви з мамою і Тарасиком поїдете до Адеси. Там мама і ти...



придбати книгу можна тут: 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.03.2017 Проза / Мініатюра
Родевичі (реальне)
12.03.2017 Поезії / Сонет
Стіхо про Весну
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2017 © оксамит / Нарис
Десь там
05.11.2017 © Зоряний Пил / Мініатюра
Останній поверх
27.10.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (17.)
23.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (16.)
14.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (15.)
Зомбі-Україна
08.09.2016
Гайдамаки
26.02.2017
Зомбі-Україна (Глава 6. Спокійні вихідні минули)
11.03.2017
Зомбі-Україна (Глава 7. Через терни до зірок)
18.03.2017
Зомбі-Україна (Глава 8. Руїни Енергодара)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 61  Коментарів: 5
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.03.2017 14:30  Серго Сокольник для © ... 

Шутю, Романе))) То я про себе))) 

 13.03.2017 04:18  © ... для Серго Сокольник 

дякую! :) хоча не второпав про якого саме Сємьоновіча мова? Висоцький? так він точно не по цій темі :)))

 13.03.2017 02:08  Серго Сокольник для © ... 

"фильм, часть седьмая)))
Ну, тут можно поесть,
Потому, что я не видал
Предыдущие шесть")))
Владимир Семенович)))
А тема интересна, право) 

 12.03.2017 19:27  © ... для Олег Корнійчук 

дякую! слушне зауваження, (отак в житті вертається) бо тільки вчора сам писав на цю тему до однієї людини і казав ті самі слова, що ви до мене :)))) 

 12.03.2017 16:19  Олег Корнійчук для © ... 

Особисто мені не вистачає в тексті коротеньких описів зовнішності. Багато героїв і без опису характерних рис всі стають "на одне лице". Наприклад: той високий, той широкоокий, той сутулий. Необхідно нагадувати читачу, тобто мені )) за якою людиною я зараз спостерігаю. Або, якщо високий на зріст, то "розклав лікті на весь стіл і нахилився над мискою з борщем", або "вискочив з хати, мало не зачепивши лобом одвірок". Або, я не знаю якого зросту син, в кого він пішов лицем, в батька чи в матір,
Просто таки вимагаю більше деталей і описів, але коротких і влучних ))))))))
Чекаю на продовження. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +103
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +160
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +146
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
05.04.2012 © Т.Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
26.03.2012 © Піщук Катерина
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди