Земля задихалась
Мокра від снігу земля задихалась минулим,
Тисли на трави підошви асфальтних доріг.
Десь під будинками спали розірвані кулі,
Десь за весною ховався засмалений сніг.
Дихати легко, хоч небо залите смолою,
Знову болить, та не так, як боліло колись.
Серце у небо зривається птахом-стрілою,
Дощ пробиває, мов кулями, зношену вись.
І тільки зливи про біль на землі вже забули,
І тільки чорний, розбитий залишився сніг.
Мокра холодна земля задихалась минулим,
Тисли на серце туманами смуги доріг.