Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.03.2017 21:05Роман
 
00000
Без обмежень
© Гончарук Ігор Анатолійович

Карма інспектора Тейлора

Розділ 1
Гончарук Ігор Анатолійович
Опубліковано 16.03.2017 / 40620

Деррік вийшов з задушливої будівлі СБК і вдихнув на повні легені повітря. На вулиці було досить спекотно, але завдяки освіжаючому вітерцю жара не видавался надмірною.

«Погода – те, що треба, – подумав Деррік. – Якраз для відпустки!».

Він підняв руку, щоб піймати таксі, але дзвінок в смартфоні змусив його зачекати. Деррік глянув на екран. Дзвонила секретарка Паркера.

– Слухаю вас, Дженні, – відповів він.

– М-р Тейлор, зайдіть до шефа.

– Це терміново?

– М-р Паркер сказав негайно.

– Добре, – відповів Деррік. – Зараз буду.

Деррік зітхнув і попрямував назад до головного корпусу Служби Безпеки Космосу. Через п’ять хвилин він вже був у приймальні Джима Паркера. В холі, розсівшись на низьких диванах, чекали прийому декілька офіцерів. За високою стійкою ресепшена, поглядаючи у вікно, нудьгувала секретарка. Помітивши Дерріка, вона відразу ж виголосила:

– М-р Тейлор поза чергою.

Присутні невдоволено скривилися, але протестувати не наважилися.

Деррік підійшов до секретарки.

– Як справи? – запитав він.

– Кур’єр приніс якогось листа, – прошепотіла Дженні. – Шеф його прочитав і просто збісився.

– А від кого лист? Не звернули увагу?

– Ні, – відповіла секретарка. – Я ж не знала, що від так відреагує.

– ОК! – сказав Деррік. – З мене шоколадка.

Дженні посміхнулась.

– З горіхами.

– Звичайно, – усміхнувся у відповідь Деррік, направляючись до дверей з табличкою «Керівник Східного сектору СБК». Зробивши серйозний вираз обличчя, Деррік постукав у двері, трохи зачекав і заглянув у кабінет.

В дальньому кутку приміщення за величезним мармуровим столом сидів огрядний чоловік у формі полковника Служби Безпеки Космосу.

– Добрий ранок, – привітався Деррік. – Викликали?

– Заходьте, – буркнув Паркер.

Деррік причинив двері і пройшов на середину кімнати.

– Сідайте, – промовив полковник, не відводячи від нього погляду.

Деррік пройшов далі і сів у крісло збоку від Паркера. З хвилину вони мовчки дивилися один на одного: один – похмуро, другий – вичікувально.

«Яка муха його вкусила? – гадав Деррік. – Звіт я здав…».

– До яких пір це продовжуватиметься? – порушив, нарешті, Паркер тривалу паузу.

Деррік кашлянув і сів рівніше.

– Ви мене чуєте? Я запитую: скільки ще це продовжуватиметься? – сердито повторив Паркер, тицяючи вказівним пальцем в якісь папери на столі.

– Що саме? – відгукнувся цього разу Деррік, починаючи здогадуватися про що піде мова.

Полковник схопив папери і жбурнув їх вбік Дерріка.

– Ось це!

Листи проїхалися по матовій поверхні столу і зупинилися біля Дерріка. Кинувши на них погляд, він зрозумів, що не помилився: на нього знову скаржилися.

Відділ Супроводів СБК, до якого був приписаний Деррік, відповідав за безпеку людей під час міжпланетних польотів у космосі. На кожний транспортний, пасажирський або науково-дослідний крейсер, незалежно від мети їх подорожей, в обов’язковому порядку призначався офіцер з Відділу Супроводів. Це була не тільки небезпечна та нервова, але і часто-густо невдячна робота: до труднощів багатомісячного перебування в замкненому просторі додавався горезвісний людський чинник.

Здебільшого проблеми виникали при супроводі дорогих пасажирських лайнерів. Міжпланетна подорож - задоволення не з дешевих і дозволити його собі можуть тільки добре забезпечені люди. Іншими словами, це та публіка, яку на Землі прийнято називати VIP-персонами. Багато хто з них зараховує себе ледве не до богів, сприймаючи команду корабля щось на кшталт прислуги. В спілкуванні з подібного роду людьми дуже важко зберігати витримку: вони з самого початку налаштовані на конфлікт.

Проте, керівники Служби постійно нагадували своїм співробітникам про необхідність тактовного відношення до таких пасажирів. Тому більшість офіцерів, як правило, намагалися уникати суперечок з товстосумами, щоб не отримати зайвого прочухана від керівництва. У Дерріка ж з цього приводу була дещо інша думка. Він без церемоній спускав з небес тих розумників, які починали поводити себе зухвало чи зневажливо. Звичайно, що нікому із зарозумілих пасажирів це не подобалося: невдоволені «вершителі людських доль» постійно строчили на нього скарги, вимагаючи покарати норовистого інспектора. Зараз Деррік тримав в руках черговий пасквіль з обвинуваченнями на свою адресу.

Дочитавши витіюватий опус до кінця, Деррік кисло посміхнувся: змальовуючи конфлікт, автор послання не пошкодував епітетів.

Паркер насупився ще більше.

– Ви знаходите це смішним? – запитав він.

– Ні, – відповів Деррік, – але написано цікаво, а головне… емоційно.

Полковник заскреготів зубами і вхопився обома руками за край столу.

– З нетерпінням чекаю на вашу «версію» подій!

– Я діяв у відповідності з інструкцією… – почав було пояснювати Деррік, але Паркер відразу ж його перервав.

– Де і в якій інструкції вказано, що грубити пасажирам входить в обов’язок офіцера Відділу Супроводів? – підвищив він голос. – Де, я вас запитую? Покажіть мені цей пункт! – Я все поясню, – відповів Деррік, анітрохи не збентежившись. – Ця людина просто «дістала» команду корабля своїми претензіями. То йому їжа не сподобалася, то на нього не так подивилися, то ще щось…

– Ваше завдання супроводжувати пасажирів, – сердито вставив Паркер, – а не читати їм нотації!

– Так, але поведінка цього… – Деррік злегка запнувся, – е… цієї людини привносила нервозність в роботу екіпажу, що, врешті-решт, могло позначитися і на безпеці польоту. Тому я вирішив змістовно поговорити з м-ром Харві, щоб…

– Обізвати його бовдуром і вискочкою, – не витримав Паркер.

– Ну, що ви! – запротестував Деррік. – Я вів себе досить ввічливо… спочатку, – і знизавши плечима, додав: – Але я ж не винен, що він дійсно виявився таким… ну, ви зрозуміли ким.

Паркер стукнув кулаком по столу.

– Навіть якщо це і так, вам слід було тримати емоції при собі, а ви спровокували конфлікт!

– Я всього лише намагався його напоумити, – стояв на своєму Деррік.

– Мені набридло кожного разу вислуховувати одне і теж, – залементував Паркер, підхоплюючись з крісла. – Одне і теж…

«Почалося», – з прикрістю подумав Деррік. Він добре знав, що буде далі. Спочатку шеф прочитає довгу лекцію про те, якими якостями повинен володіти справжній офіцер СБК. Потім він поставить Дерріку в приклад декількох його колег по відділу, які заради престижу Служби готові стерпіти будь-яке хамство від кого завгодно. Після чого він дістане з сейфа попередні скарги на Дерріка і вкотре почне коментувати кожну з них. Наприкінці, втомившись від надмірної риторики, Паркер пригрозить, що ще одна така скарга, і він звільнить Дерріка з СБК до бісу. Подібні історії відбувалися в цьому кабінеті безліч разів.

Напевно, так було б і сьогодні, але як тільки полковник почав сипати гнівними тирадами, на його столі задзвонив телефон. Паркер неохоче перервав свій монолог і підняв трубку.

– Так точно, слухаюся, – відповів він комусь, несподівано завмерши по стійці струнко. – Вже виїжджаю. Буду через десять хвилин.

«Схоже, його викликають в Центральний офіс», – зметикував Деррік.

На обличчі Паркера мимовільно відобразилося розчарування. Судячи з усього, лекція про правила хорошого тону в системі СБК на сьогодні була закінчена.

«Не пощастило, – поспівчував йому Деррік, – тільки розійшовся і на тобі…».

Паркер на секунду замислився, нервово побарабанив пальцями по столу, потім швидко підійшов до сейфа і дістав з нього якісь документи.

– Завтра ви відправляєтеся супроводжувати корабель, який прямує на Каллісто, – сказав він, передаючи документи Дерріку.

– Я тільки позавчора повернувся з польоту, – обурився Деррік. – Мені належить два тижні на відпочинок.

– Це послужить вам покаранням, – відповів Паркер, спроваджуючи його з кабінету.

– Так, але тут вже вписано ім’я іншого офіцера, – не здавався Деррік.

– Нічого, зайдете після обіду в канцелярію, документи виправлять.

– А як же…

– Я нічого не хочу чути! – відрізав Паркер і заметушився, шукаючи щось серед паперів на столі.

Деррік похитав головою, але більше наполягати не став. Коли він вже виходив, полковник, все-таки не втримавшись, кинув йому вслід:

– Ще одна скарга, і я напишу рапорт на ваше звільнення.

– Я зрозумів, – відповів Деррік, скручуючи отримані від Паркера документи в трубочку.

Він чудово усвідомлював, що звільнити його за такі дрібниці, як суперечки з пасажирами, ніхто не посміє. Деррік був професіоналом високого класу і неодноразово довів це, успішно справляючись з різними позаштатними ситуаціями. А таких людей жодна спецслужба без вагомих на те причин не звільняє.

Деррік закрив за собою двері і підморгнув секретарці.

– Отже, з горіхами?

– Саме так, – посміхнулась Дженні.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.03.2017 Проза / Роман
Карма інспектора Тейлора (Розділ 2)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
26.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Новела
Кіт
25.05.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Гості з минулого
24.05.2017 © Маріанна / Мініатюра
Книгарня
24.05.2017 © Ольга Моцебекер / Новела
Миттєвості життя
24.05.2017 © Ігор Рубцов / Есе
Перекидаючи містки
Роман
18.03.2017 © роман-мтт
Зомбі-Україна (Глава 8. Руїни Енергодара)
16.03.2017
Карма інспектора Тейлора (Розділ 1)
11.03.2017 © роман-мтт
Зомбі-Україна (Глава 7. Через терни до зірок)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 41  Коментарів: 4
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.03.2017 11:39  © ... для Сліпокоєнко Роман 

Шкода, що Ви зробили такий висновок, прочитавши лише перший розділ. Але хочу зазначити, що детективи - це жанрова література, в якій є свої особливості. Зазвичай, це легкість сприйняття та цікавий сюжет. Можливо, деякі фрази і загально вживанні, але в певних ситуаціях люди реагують однаково: що в Україні, що в США чи в будь-якій іншій країні. 

 17.03.2017 08:34  Сліпокоєнко Роман для © ... 

Читається легко, але образи не цікаві і вся побудова на загально вживаних фразах.
Не цікаві не тому, що я ненависник детективів чи просто хочу покритикувати. А тому, що вони часто вживаються, а діалог взятий із американського бойовика 80-90 -х років.)

Також додайте пікантності слова, і все буде чудово 

 17.03.2017 00:14  © ... для Віктор Насипаний 

Дякую. Виправив. Перший абзац довго редагував, якось не звернув уваги, що помилився, далі по тексту -``секретарка``. Дві інших помилки більш суттєві. Хоча ``везіння`` теж вживається, але згоден - ``пощастило`` все ж краще. Щодо пунктуації, дійсно є над чим працювати. 

 16.03.2017 21:49  Віктор Насипаний для © ... 

СекретарША, їХ В Бік, неповезло - не пощастило. Загалом читається класно. Про пунктуацію мовчу. Там купа роботи. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +14
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +31
03.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Впусти мене +38
02.05.2017 © роман-мтт
"Світи і лабіринти" - не Кінгом єдиним +35
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
27.11.2014 © Серго Сокольник
26.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
05.04.2012 © Т.Белімова
01.08.2012 © Волинець Галина Миколаївна
29.03.2012 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди