Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.03.2017 18:57Роман
 
00000
Без обмежень
© Гончарук Ігор Анатолійович

Карма інспектора Тейлора

Розділ 2
Гончарук Ігор Анатолійович
Опубліковано 19.03.2017 / 40622

Наступного дня Деррік їхав в службовому автомобілі на космодром, розташований в південній частині Каліфорнії. Цього разу він повинен був вирушити у космос на «Легіонері» – великому транспортно-пасажирському кораблі, який вважався одним з кращих у своєму класі. Маршрут польоту складався з двох частин. Спочатку «Легіонер» мав доставити декілька тонн вантажу на міжнародний космічний портал «Ельдорадо» в сузір’ї Тельця, потім – попрямувати на Каллісто. Забравши з нього делегацію представників міжпланетного парламенту, корабель повернеться назад на Землю.

«Легіонер» регулярно, майже за розкладом, здійснював подібні рейси. Зазвичай, перерва між польотами складала близько двох місяців. За цей час вдавалося набрати необхідну кількість пасажирів, а також по максимуму заповнити корабель вантажем, що збільшувало рентабельність польоту майже вдіччі. Але цього разу «Легіонер» почали готувати до наступної подорожі вже через тиждень після приземлення. Вісім чоловік, представники венчурної компанії «Мірікл Інвест ЛТД», виявили бажання негайно відправитися на Каллісто, не чекаючи повного завантаження корабля. При цьому вони запропонували сплатити повну вартість двісті п’ятдесяти пасажирських місць і подвійний тариф за вантаж, тільки б швидше відправитися у подорож.

Власники «Легіонера» відразу погодилися на цю пропозицію: на такій операції вони вигравали набагато більше, ніж від звичайного рейсу. Команда корабля також була не проти додаткового заробітку. Єдиний, хто не відчував будь-якого захоплення від майбутнього польоту, був Деррік. І зовсім не через те, що Паркер не дав йому відпочити від попереднього відрядження. Дерріку подобалася його робота, і він завжди був готовий до виконання чергового завдання. Але з власного досвіду він добре знав, що такі багатії, які можуть собі дозволити зафрахтувати такий величезний корабель як «Легіонер» – найвередливіші клієнти. До того ж, Деррік ні в чому не любив поспіху. Він вважав, що по можливості, все потрібно робити за правилами: так воно і спокійніше, і надійніше. Але, як завжди, його думкою з цього приводу ніхто не поцікавився…

Через декілька годин стомлюючої поїздки, на горизонті, нарешті, з’явився «Легіонер». З кожною хвилиною його величезне трирівневе «тіло» збільшувалося в розмірах, поступово заповнюючи собою весь ландшафт. Здалеку своєю формою корабель нагадував гігантський «біг-мак». Наслідування відомій продукції «Мак-Дональдс» було настільки очевидним, що здавалось, це не могло бути випадковим збігом, а так було замислено проектувальниками з самого початку. Насправді, кумедна схожість виявилася тільки в процесі його побудови, фактично, коли він був наполовину готовий. Тоді замовники корабля вирішили, що з цього курйозу можна отримати зиск. Крейсер добудували з урахуванням нової концепції, злегка підретушували, і він дійсно став схожий на усім відомий гамбургер. Спочатку його навіть пофарбували відповідно: рівні – в пастельних тонах, під колір рум’яної булки, а між ними – коричневим, як начинку з котлет. Ця вигадка виявилася добрим PR-ходом, але мала несподівані наслідки. Менеджери «Мак-Дональтс» подали на власників крейсера до суду, звинувативши тих в порушенні авторських прав, і були впевненні в своїй перемозі. Але в ніч перед судовим засіданням, корабель повністю перефарбували в сталевий колір. Суд довго радився і, врешті-решт, виніс компромісну ухвалу: «Оскільки в асортименті «Мак-Дональтс» сендвічей сірого кольору немає, в позові – відмовити. Для корабля підібрати назву, що не повинна асоціюватися з будь-яким видом кулінарної продукції». Вердикт суду влаштував обидві сторони. Справу закрили, а замовники крейсера трохи помудрувавши, назвали його «Легіонером».

Але «Легіонер» набув слави не тільки в зв’язку з цим скандалом. Побудований лише десять років тому, він вважався одним з самих «наворочених» космічних кораблів: про його технічне оснащення ходили справжні легенди. А ті, хто мав змогу на ньому подорожувати, стверджували, що це найрозкішніший крейсер зі всіх сучасних космічних пасажирських лайнерів. Дерріку давно хотілося перевірити, чи відповідають ці чутки реальності хоча б наполовину. І ось тепер така можливість у нього, нарешті, з’явилася.

По мірі просування до космодрому на шляху все частіше стали траплятися КПП і загородження з вежами для спостереження, побудовані з метою запобігання можливих терактів. На жаль, навіть освоївши інші планети, людство не позбавилося такого варварського явища, як тероризм. Деррік, в принципі, нічого не мав проти будь-яких заходів безпеки, але вважав, що колючий дріт і глибокі рови через кожні десять хвилин їзди – це вже занадто.

На кожному КПП охорона космодрому вимагала пред’явити спецпропуск і візуально оглядала салон автомобіля. Попереду в черзі на перевірку постійно знаходилося ще декілька автомобілів і через це Деррік трохи нервував.

«Треба було раніше виїжджати, – думав він, раз за разом поглядаючи на годинник в смартфоні. – Ще чого доброго запізнюся на старт. Тоді Паркер мене точно звільнить! Хіба що, я дожену корабель на таксі…».

Витративши півтори години на те, щоб пройти всі перевірки, Деррік дістався до стартового майданчика, на якому стояв «Легіонер», все ж вчасно. Він забрав з автомобіля свій похідний рюкзак, попрощався з водієм і попрямував до корабля.

Біля «Легіонера» на нього чекав високий, атлетичної статури чоловік в блискучій сріблястого кольору формі. Деррік показав йому своє службове посвідчення.

– Деррік Тейлор, інспектор Відділу Супроводів.

– Говард Нельсон, капітан «Легіонера».

Вони обмінялися рукостисканням, і капітан запросив його пройти за ним.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.03.2017 Проза / Роман
Карма інспектора Тейлора (Розділ 1)
24.03.2017 Проза / Роман
Карма інспектора Тейлора (Розділ 3)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
26.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Новела
Кіт
25.05.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Гості з минулого
24.05.2017 © Маріанна / Мініатюра
Книгарня
24.05.2017 © Ольга Моцебекер / Новела
Миттєвості життя
24.05.2017 © Ігор Рубцов / Есе
Перекидаючи містки
Роман
29.03.2017 © роман-мтт
Зомбі-Україна (Глава 9. Часниковий рай)
19.03.2017
Карма інспектора Тейлора (Розділ 2)
18.03.2017 © роман-мтт
Зомбі-Україна (Глава 8. Руїни Енергодара)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 32  Коментарів:
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +14
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +31
03.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Впусти мене +38
02.05.2017 © роман-мтт
"Світи і лабіринти" - не Кінгом єдиним +35
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
27.11.2014 © Серго Сокольник
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.01.2011 © Михайло Трайста
05.04.2012 © Т.Белімова
01.08.2012 © Волинець Галина Миколаївна
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди