Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.03.2017 18:35Роман
 
00000
Без обмежень
© Гончарук Ігор Анатолійович

Карма інспектора Тейлора

Розділ 3
Гончарук Ігор Анатолійович
Опубліковано 24.03.2017 / 40625

«Сподіваюсь, ми не застрягнемо», – думав Деррік, підіймаючись разом з капітаном в корабельному ліфті на перший, самий верхній рівень «Легіонера». Останнім часом з ним вже двічі таке відбувалося. Причому, минулого разу він просидів закритим у ліфті майже цілу добу. Це трапилося в березні цього року на старому транспортному кораблі через аварію в системі енергопостачання. На таких допотопних «посудинах» весь час що-небудь виходило з ладу. Того разу Деррік мало не задихнувся, чекаючи поки його звільнять з тісної залізяки. З тих пір він намагався уникати користуватися будь-якими корабельними ліфтами. Йому чомусь здавалося, що втретє проклята коробка живим його вже не випустить. Тому, як тільки двері ліфта відчинилися, він поспішив вибратися з нього першим.

«Пронесло», – повеселішав Деррік, майже вистрибнувши на гладенько відполірований майданчик першого рівня. В ту ж мить, неначе в помсту за його дитячість, зверху на нього обрушився якийсь предмет. Деррік впустив рюкзак на підлогу і шарахнувся вбік, інстинктивно прикривши голову руками. Обернувшись, він поглянув вгору і побачив, що над ліфтом, перекосившись, звисає довга прямокутна вивіска. Стрілками на ній було вказано: наліво – ЦУП, направо – конференц-зал. Через те, що покажчик прийняв практично вертикальне положення, тепер, якщо вірити написаному, Центр Управління Польотом перемістився на один рівень нижче, а місце для зборів опинилося у відкритому космосі.

Вхопившись за вивіску двома руками, капітан з легкістю зняв її зі стіни.

– Це для пасажирів. Щоб не плутали, що і де знаходиться, – пояснив Нельсон. Він з подивом оглянув покажчик:

– Дивно… зазвичай ці штуки добре тримаються. Напевно, поверхня розмагнітилася. Вам не дуже дісталося?

– Та ні, дрібниці, – відповів Деррік. Він спробував невимушено посміхнутися, разом з тим розуміючи, як по-дурному виглядала його реакція збоку.

Нельсон прикріпив злощасний покажчик на стіну подалі від ліфта.

– Так буде краще, – сказав він задоволено. – Йдемо, нас чекають.

Деррік підібрав рюкзак і, потираючи забиту маківку, поспішив за капітаном. Вони йшли по довгому коридору, з обох боків якого розміщувалися житлові і службові приміщення. Стіни і стелю коридору прикрашали малюнки у стилі космічного хай-тека.

– Комп’ютерна графіка? – запитав Деррік, придивившись до малюнків.

– Так, – відповів капітан.

– А матеріал покриття міцний?

– Дуже. Навіть якщо кулаком чи ногою вдарити – не трісне.

– Перевіряти не буду, – запевнив Деррік. – Повірю вам на слово.

– Чомусь я так і подумав, – посміхнувся капітан. – До речі, ось ваша каюта, – сказав він, порівнявшись з каютою під №11. Нельсон дістав з кишені магнітну картку з таким же номером, провів нею по кодовому замку і відчинив двері. – Для вас це буде зручно: і ЦУП поруч, і до пасажирів недалеко.

Деррік заглянув в середину. Каюта була просторою, чистою і добре обставленою: велике ліжко, шафа, письмовий стіл, кілька крісел. На столі лежав ноутбук, на стіні висіла TV-плазма.

– Номер однокімнатний, – сказав Нельсон, спостерігаючи за тим, як Деррік оглядає каюту, – але якщо хочете можемо…

– Ні, – відповів Деррік. – Мені подобається. Тільки…

– Що?

– Мені потрібен сейф.

– Він за картиною праворуч від столу.

– Чудово!

Деррік кинув рюкзак на ліжко і підійшов до картини, на якій було зображене схоже на доісторичного ящера темно-зелене інопланетне чудовисько.

– А як…

– Два рази натисніть на раму внизу.

Деррік двічі натиснув і закляк на місці: зображення чудовиська розпавшись на десяток фрагментів, розлетілося по стіні. На його місці з’явився невеликий сейф.

«Це так треба чи я щось поламав?», – промайнуло в голові Дерріка.

– Я зачекаю вас у коридорі, - сказав Нельсон. - Щоб усе стало на місце – знову двічі натисніть на будь-який елемент зображення.

– ОК! – відповів Деррік з полегшенням. Він дістав з рюкзака службовий пістолет і поклав його в сейф. Набравши на цифровому замку код, Деррік два рази доторкнувся до фрагменту з лапою чудовиська. Картина миттєво зібралася в одне ціле. Деррік провів по ній рукою: ніяких слідів з’єднання не було.

«Прикольно! – подумав він. – Взагалі, треба бути обережнішим. А то натисну на щось не те, і наступного разу - не картина, а увесь корабель розвалиться».

Він ще раз обвів поглядом каюту і вийшов у коридор.

– До старту залишилося півгодини, – нагадав йому капітан, передаючи карту-ключ від каюти. – Потрібно поквапитись.

Деррік зачинив каюту, і вони вирушили далі. Через декілька хвилин Деррік з капітаном вийшли на розгалуження коридору. Прямо перед ними знаходилося головне приміщення першого рівня – конференц-зал. Праворуч і ліворуч навкруги нього півколом розходилися коридори з каютами екстракласу.

– Нам сюди, – сказав Нельсон, прямуючи до дверей конференц-залу.

Ті плавно розійшлися в сторони, відкриваючи вхід до залу.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.03.2017 Проза / Роман
Карма інспектора Тейлора (Розділ 2)
31.03.2017 Проза / Роман
Карма інспектора Тейлора (Розділ 4)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Про Новий рік
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Заначка, або Миколина пригода
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Бувальщина
Жартівники
21.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Головне - зберігати спокій
19.11.2017 © Ігор Рубцов / Мініатюра
Листи з минулого
Роман
29.03.2017 © роман-мтт
Зомбі-Україна (Глава 9. Часниковий рай)
24.03.2017
Карма інспектора Тейлора (Розділ 3)
18.03.2017 © роман-мтт
Зомбі-Україна (Глава 8. Руїни Енергодара)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 24  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.03.2017 08:25  © ... для Віктор Насипаний 

Дякую! 

 25.03.2017 23:52  Віктор Насипаний для © ... 

гарно! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +90
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +134
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +131
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +74
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.03.2012 © Піщук Катерина
26.11.2011 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди